З козацького села до «Ти — космос». Як жила і співала Діана Петриненко

Її пісня звучала у фільмі «Ти — космос». Вона відмовилася співати у тодішньому Ленінграді. Виростила талановитих учнів. Історик Олександр Вітолін зібрав цікаві факти про Діану Петриненко.

Коли на Черкащині в селі Білоусівка з багатою козацькою історією мати назвала доньку Діаною, за нею Діанами стали називати дівчат інші односельчанки. А коли Діана стала відомою співачкою, то багато хто вважав, що вона змінила ім’я у дорослому віці, щоб привернути до себе увагу. Насправді Діана Паливода була доволі скромною і не шукала зайвої слави.

Діана народилася 8 лютого 1930 року, пережила Голодомор 1933 року.

У родині було багато співочих голосів. Спочатку мала вивчила пісні, які співали вдома, а тоді почала співати як на радіо. Дівчинка не знала, що академічного співу треба спеціально навчатися, намагалася правильно повторювати. Односельчанам подобалося, просили її заспівати «як по радіо». Діана соромилась, але співала.

Батько у справах МТС (машинно-тракторної станції) часто брав донечку разом із собою в Київ. Саме в Києві Діана заскочила початок вторгнення гітлерівської Німеччини.

Коли батька розстріляли німці, мати залишилась з трьома дітьми, 12-річна Діана мусила важко працювати разом з дорослими.

Першим у музичному училищі почав навчатися брат Іван. Саме він наполіг, щоб Діана теж їхала навчатися, хоча вона цього не хотіла, бо вважала, що і так вміла співати. Коли Іван привіз Діану до Києва, приймальна комісія вже скінчила прийом іспитів і займалась розподілом студентів по групах. Іван умовив комісію прослухати Діану і сказати, чи варто їй поступати в майбутньому. Дівчина заспівала — і її прийняли на навчання. Потім вона так само легко вступила до консерваторії.

Під час навчання постійно недоїдала. Глечик ряжанки з Сінного базару та скоринка хліба часто були єдиною їжею за день. Або ж їла тюльку, після якої пила багато води і тоді вже не хотілось їсти. Від недоїдання часто паморочилось в голові. Професорка Марина Єгоричева якось купила й передала їй кошик їжі, щоб студентка мала сили скласти іспит.

Крім навчання Діана Паливода разом з іншими студентами розчищала Київ від руїн, спричинених вибухами та бомбардуваннями під час Другої світової війни.

Студенткою Діана побралася з кларнетистом і майбутнім журналістом та телеведучим Гаринальдом Петриненком.

10 березня 1953 року у подружжя народився син Тарас.

Гаринальд взяв на себе значну частину домашніх клопотів, щоб Діана могла завершити навчання.

Петриненки виховували сина українцем. Здавалося, б чого тут дивного – виховувати українцем в Україні, але російське оточення часом кривилося від одного тільки імені Тараса.

У 1959 році Діана Петриненко отримала II премію на VII Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у Відні. Її манеру виконання журі назвало справжнім італійським бельканто (оперний стиль вокального виконання, що вимагає досконалої техніки з усіх боків: володіння голосом, дихання, колоратура тощо).

Діана спробувала стати співачкою київської опери, але їй відмовили. Згодом вона навіть побачила в цьому перевагу: у філармонії мала більшу свободу в репертуарі. А керівник опери, коли вона стала знаменитою, зізнався: радий, що не потрапила до опери, бо там її затоптали б.

Стати артисткою Маріїнського оперного театру у тодішньому Ленінграді на запрошення Івана Козловського Діана Петриненко відмовилась і без вагань залишилась у Києві.

За видатний талант Діана Петриненко отримала звання народної артистки УРСР та СРСР та державну премії імені Шевченка, найвищу винагороду для митців.

Спів Діани Петриненко лунав у багатьох музичних телефільмах і програмах сімдесятих років.

Петриненки спілкувались з шістдесятниками, але участі у дисидентському русі не брали. Тарас Петриненко через роки з подивом дізнався, що друзі його батьків були не звичайними людьми, а видатними діячами громадянського руху.

Гаринальд Петриненко власними руками зробив човен, на якому плавала Діана, її матір і Тарас. Під час цих катань вони часто співали. Так Тарас Петриненко переймав співочі традиції родини.

Тарас Петриненко вивчився на «академічного» музиканта і на деяких концертах акомпанував матері на піаніно.

З 1961 року викладала у Національній музичній академії України. Серед учнів Діани Петриненко — Людмила Монастирська, солістка Національної опери України, Заслужена артистка України, Народна артистка України, Єлізавета Ліпітюк, солістка Національної філармонії України, В’ячеслав Базир, соліст Нацопери. Вона стала викладачкою для цілого покоління співочих голосів. Згадувала свої голодні студентські роки й пригощала вихованців сирними бабками та пиріжками.