Піар, політика, мова: 12 фактів про хрещення Русі

Піар, політика, мова: 12 фактів про хрещення Русі

Про хрещення Русі зі шкільної програми багато хто памʼятає ключові моменти: 988 рік, Дніпро, масове хрещення, князь Володимир. Але в цій історії є по-справжньому цікаві факти. Про них розповідає історик Олександр Вітолін.

У «Повісті минулих літ» стверджується, що першим християнським проповідником у Києві був апостол Андрій Первозванний: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог». Потім апостол дійшов до Новгорода, а потім розповідав у Римі, як новгородці, роздягшись догола, хвиськаються віниками. Так «Повість минулих літ» стала першою піар-зброєю давньої Русі. Сюжет із мандрами Андрія Первозванного був вигаданий першим пропагандистом Русі Нестором Літописцем, щоб заявити про зверхність Києва.

Памʼятник Андрію Первозваному

У 98 році християнство в Криму проповідував сам Папа Римський Климент І, який був рукопокладений самим апостолом Петром. У ті часи християнська церква була єдиною, але гнаною, а Крим римляни вважали чудовим місцем для заслання. Саме за відмову принести жертву язичницьким богам Климента відправили в Інкерманські каменоломні. За проповідування християнства його прив’язали до якоря й утопили в морі.

Папа Римський Климент І

Перші відомості про християнську єпархію на території сучасної України в Херсонесі Таврійському датуються четвертим століттям. Про цей період відомо тільки з діянь Святих Василія, Єфрема, Євгенія, Елпідія, Агатодора, Етерія і Капітона. З них від рук язичників не загинув тільки Етерій, який жив у часи імператора Костянтина Великого, що спочатку поклав край гонінням на християн, а потім і сам прийняв християнство.

Херсонес

Першим храмом у Києві була Іллінська церква (вул. Почайнинська, 2). Згідно з літописом, її збудували князі Аскольд і Дір. Однак історики сперечаються щодо історичності цих легендарних постатей. Однак церква справді була, і саме в ній молилася княгиня Ольга після прийняття християнства. У первісному вигляді Іллінська церква не збереглася. У 1692 році на святому місці було споруджено бароковий храм, який ми можемо бачити й сьогодні.

Іллінська церква

«Пішов Володимир на ятвягів і взяв землю їхню. І повернувся до Києва, і приніс жертву кумирам з людьми своїми. І сказали старійшини і бояри: «Мечем жереб на отрока і дівицю, на кого впаде, того і заріжемо в жертву богам». І був варяг один, був двір його, де зараз церква святої Богородиці, яку збудував Володимир. Варяг той прийшов колись від греків і таємно сповідував віру християнську. І був у нього син — красень на вроду і душею, і на нього, із зависті диявола, випав жереб. Не терпів його диявол, бо мав владу над усіма, а цей був йому як тернина в серці, і тужився згубити його окаянний, і науськав людей. І прийшли посланці до нього і сказали: «Як випав жереб на твого сина, то вибрали його собі боги, щоб ми принесли його в жертву богам». У 983 році, за п’ять років до хрещення Русі, князь Володимир приніс у жертву християнське немовля. Іоанн-немовля і батько Федор-варяг стали першими київськими мучениками за віру.

Мученик

«Після цього прийшли німці від Риму, кажучи: «Ми прийшли як посланці від папи». І сказали Володимиру: «Говорив тобі папа: земля твоя — як і земля наша, а віра ваша не така, як віра наша. Бо наша віра — світло, кланяємося Богу, що сотворив небо, і землю, і зорі, і місяць, і все, що дихає, а ваші боги — дерево». Володимир же рече: «А яка заповідь ваша?» Вони ж відповіли: «Піст, по можливості, а коли хто п’є чи їсть, — все на славу божу, — говорить учитель наш апостол Павло». Сказав Володимир німцям: «Ідіть, звідки прийшли, бо й батьки наші не прийняли цього». Літописний сюжет про вибір віри був скоріш за все вигадкою. Князь Володимир був зацікавлений у першу чергу в потужному геополітичному союзнику. А католицька церква на той час переживала не кращі часи. Світські правителі не шанували Папу Римського і втручалися у справи церкви, якщо престол посідала небажана кандидатура. Та й Римські Папи не були взірцем моральності. У літературі тогочасним Римським Папам час від часу приписували нехристиянські вчинки. Але у будь-якому разі вибір візантійської церкви визначила не поведінка Римського Папи, а геополітика.

Вибір віри

Хрещення Русі «вогнем і мечем» не перетворило Русь на ту Святу Русь, образ якої нам намагаються нав’язати. Язичницькі волхви продовжили проповідувати і навіть підбивати до повстань. У 1113 році від рук язичників загинув проповідник Кукша Печерський. Кукша проповідував в’ятичам (територія сучасної Калузької, Тульської і Рязанської області). Кукша Печерський став мучеником за віру на Русі вже після хрещення Русі.

Кукша Печерський

З 1080-го по 1143-й жив князь Святослав Давидович. На його гроші був закладений Свято-Троїцький храм (Троїцька надбрамна церква) в Києво-Печерській лаврі. У 1106 році князь Святослав Давидович постригся в монахи під ім’ям Микола і 36 років провів у Києво-Печерському монастирі. Після смерті його канонізували. Мощі Миколи Святоші зберігаються в ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Саме з його діяльністю пов’язують появу в Києві таких історичних місцевостей, як Святошин і Троєщина (Свято-Троїцьке).

Микола Святоша

Хрещення Русі призвело до двомовності в країні. Болгарська редакція церковнослов’янської мови використовувалася в церковних справах і стала писемною мовою. А народною розмовною мовою залишалася староукраїнська. Писемна мова поступово почала проникати в староукраїнську мову. Значно більше церковнослов’янських слів увійшло до російської мови.

Остромирове Євангеліє

Кияни знають про спалення міста і розграбування церков князем Андрієм Боголюбським у 1169 році. Прихильники концепції «Святої Русі», схоже, ще більше не люблять згадувати про розгром військ Андрія Боголюбського під Новгородом у 1170-му. Але це був не просто розгром. Легенда пов’язує поразку Боголюбського з заступництвом Богоматері. Під час хресної ходи з молитвами за порятунок міста в образ Богоматері потрапила стріла. Після цього нападників охопив незбагнений жах, і вони почали бити один одного і тікати. Новгородська ікона Знамення Божої матері стала однією з найшановніших російських святинь. Ця подія вшановується як церковне свято. Як бачимо, єдність віри не заважала православним воювати один проти одного.

Ікона Знамення Божої матері

У 1860-х роках Пантелеймон Куліш взявся за український переклад «Біблії». У 1881-му у Львові надрукували перший український переклад «Нового Заповіту». У 1885-му в пожежі згинув рукопис українського перекладу «Старого Заповіту». Після смерті Куліша його справу продовжили Іван Нечуй-Левицький і Іван Пулюй. У 1903-му вперше було надруковано повний переклад «Біблії». Іван Пулюй також відомий як видатний фізик і радіотехнік.

Іван Пулюй

У 1987 році Генеральна Асамблея ЮНЕСКО закликала відзначити тисячоліття хрещення Русі. Атеїстичний Радянський Союз вирішив не ігнорувати цю подію. Вперше в Радянському Союзі на сторінках радянської преси стали позитивно писати про християнську віру. Церковні діячі також отримали можливість вільніше звертатися до радянських громадян. Святкування тисячоліття хрещення Русі також було відзначено випуском радянської сувенірної продукції. Звичайно, святкування використовувалось радянською пропагандою. Однак саме святкування ювілею привернуло увагу радянських громадян до християнства і повернуло релігію широким масам.

Сподобалася стаття? Подякуй автору!

   

Читайте також: Захопити та підкупити: правила забудови Києва;

Без сімʼї та онанізму: як київські комсомольці вирішували статеве питання;

Від цирульника до князя: афери по-київськи;

Гра престолів для самозванців: все починається з Києва;

Катрусин кінозал: жінка і лялька в телевізорі.