Чому комсомольців не задовольняла традиційна сімʼя та як намагалися вибудувати вільне кохання? Чому статевий потяг став проблемою та якими шляхами її пропонували розвʼязати? Історик Олександр Вітолін розповідає про київських комсомольців і секс.
Теоретики соціалістичної революції збиралися знищити лад старого світу і сім’ю як буржуазний пережиток. Традиційний шлюб мало замінити вільне кохання. Подібні наміри могли розлякати народні маси, які у вільній любові бачили винятково сексуальну розбещеність.
Більшовики все ж зрозуміли, що до таких різких змін народ ще не готовий, і зосередились на зміні політичного устрою. Тому про плани більшовицької сексуальної революції сьогодні відомо здебільшого вузькому колу дослідників. Білогвардійська пропаганда спробувала приписати ворогам намір колективізувати не лише землі, фабрики і заводи, але й дружин. Але такий чорний піар не приніс жодних результатів.
Статеве питання активно висвітлювала Олександра Коллонтай. Наміри цієї революціонерки були світлими і щирими. Перш за все вона хотіла звільнити жінок від хатньої роботи в шлюбі, дати їм можливість працювати і брати участь в громадсько-політичному житті нарівні з чоловіками. Образ жінки-матері Коллонтай розглядала як буржуазний ідеал. Але самих дитячих ясел і їдалень, які б звільнили жінку від домашніх клопотів, революціонерці було мало. Коллонтай вважала, що шлюб між чоловіком і жінкою має залишитись, але перетворитись на союз товаришів-однодумців, які припускають сексуальну свободу один одного.
Олександра Коллонтай популяризувала ці погляди не лише на сторінках політичних видань, але й через літературу. У повісті «Василіса Малигіна» її героїня йде від чоловіка-анархіста не тому, що він почав її зраджувати (зраду вона пробачила, а коханці навіть поспівчувала), а тому, що він став міщанином і припинив бути товаришем-однодумцем. Вагітна Малигіна на питання подруги, що ж вона буде робити з дитиною, не вагаючись, відповідає, що віддасть в ясла. Інша героїня Коллонтай пояснювала зв’язок з чоловіком матері тим, що користується чоловіками, адже на справжнє кохання не має часу, бо для неї важливе громадське життя.
Перші комсомольці Києва також хотіли здійснити сексуальну революцію і почали дискусію про статеве життя на сторінках газет. 26 квітня 1924 року газета «Молодий Пролетарій» опубліковала листа 19-річного комсомольця Шахматова «В тупику». Він просив редакцію допомогти зі статевим питанням.
«Але ось за останні 2-3 місяці неочікувано різко і грубо пробудився в мені статевий потяг, я став відволікатись від роботи. Збільшилась в 3-4 рази кількість цигарок. Намагався силою волі змусити себе піти в буденну роботу. Та все марно. Питання стало руба і вимагає свого швидкого і негайного розвʼязання. Тисячі думок, одна безглуздіша за іншу, роїлися в моїй голові. Глибше вдивився, як хлопці розвʼязують це питання і стало моторошно. Моторошно від неможливості знайти правильний вихід комсомольської маси в розкладаючих умовах тріумфуючої Неповщини.
Ось парубок, на рік молодший за мене, високий і худий, мов шків, сіре обличчя з синцями під очима. Слабкий і пасивний. Ледве ходить. Це від онанізму…
А от наш колишній секретар осередку зараз у відпустці лікується — сифіліс. Був у проститутки всього один раз. Каже «не було виходу». А тепер крім того, що переживає весь тягар і ганьбу падіння-купівлі, вибув надовго, а можливо й назавжди із лав кращих робітників.
На останньому засіданні гуртка, де обговорювалось статеве питання, один районний активіст заявив:
— Звичайно, якщо маєш кошти і бажання, треба одружуватись…
Підняли на сміх: Якщо маєш кошти!? Навіщо? Які? Та й хто з широких мас їх має?..
Активісти з коштами і становищем одружуються часто або з безпартійною, або з рядовою комсомолкою. При цьому комсомолка, в більшості випадків, або зовсім виходить із союзу, або залишається в ньому і є в ньому формально. Потім дитина, а то і друга. Двоспальне ліжко. Затишок. Обростання. Відрив. І… Типове міщанство.»
Редакція, опублікувавши лист Шахматова, закликала комсомольців до обговорення проблеми, вказавши, що статеве питання є одним із найбільш болючих у поведінці юнацтва. На відкритий лист Шахматова відгукнулося багато комсомольців.
Рабкор Владимирський звертав увагу на неправильне ставлення парубків до дівчат. Для прикладу наводив розмову з парубком, який хизувався своїми перемогами над дівчатами; вважав, що з дівчатами немає про що вести серйозні розмови, бо вони на них не здатні; а також не засуджував проституцію і вважав, що якщо владі не подобається проституція, то нехай проголосить вільне кохання. Владимирський у листі до редакції засуджував таке ставлення до дівчат, вимагав ставитись до них як до рівних і залучати до громадського життя. Характерно, що проблему статевого питання Владимирський хотів розв’язати, виходячи з суспільних інтересів. Звичайно, норми моралі, погляди на шлюб і кохання мають віддзеркалювати суспільні настрої, а отже, і відповідати суспільним інтересам. Однак в листах комсомольців «суспільне» завжди абсолютизувалося, тим самим створювалась атмосфера до максимального обмеження приватного життя і підкорення індивіда колективу.
Лист Міронського засвідчив, що статеве питання у київських комсомольців постало в першу чергу через відсутність нормальних умов для спільного життя: «Як розвʼяже статеве питання робітнича молодь? Нормальне рішення — одружитися або зійтися з дівчиною на час. Ненормальне рішення — проституція і онанізм. Про ненормальне рішення нема чого й говорити. А ось гарне рішення, згідно з товаришем Шахматовим, не таке вже й гарне.
Ти сходися з дівчиною, а потім вона через тебе псує собі здоров’я — робить аборт. Найкращий вихід — одружитися, річ для більшості недосяжна. По-перше, немає коштів. По-друге, парубка затягує міщанство.
Як же розвʼязати питання, щоб не було шкоди ні для кого з нас і щоб було здорово також і для нашої республіки? (Тут вже не просто суспільне — чітко вказано, що статевий потяг треба задовольняти в інтересах держави.)
Розвʼязати його можливо, якщо створити сприятливі умови для спільного життя. Розвʼязати так, щоб парубок і дівчина не відривались від суспільного життя. Розвʼязати так, щоб дівчина не боялася народжувати і не робила аборт. Розвʼязати його так, щоб парубок не заражався різноманітними венеричними хворобами. А для цього потрібно створити робітничі гуртожитки, це звичайно, в майбутньому. А в теперішньому створити ясла, місця для немовлят. Цим мають зацікавитись профспілки».
Аделя Лурьє висловила думку не жінки, а комсомолки: «Не можна ставитись до комсомолки, як до жінки, до самки, це було б найбільшим лихом для нас. … Якби дівчина була б спочатку під опікою батьків, а потім чоловіка, вона була б рабинею, як досі. Цього в нас не повинно бути і не буде. Ми — однодумці. У нас одна й та сама мета: досягнення комунізму!»
Лист Пархоменка застерігав ставитись до дівчат без душевних емоцій, наче вони такі самі чоловіки, або як на знаряддя задоволення ницих бажань. Він пропонував звернутися до статті Колонтай «Крилатий Ерос», яка не заперечувала необхідність статевих відносин і емоційних почуттів між чоловіком і жінкою.
На сторінках газети Тютюнник прямолінійно писав, що комсомольцям і комсомолкам не треба бути монахами. Якщо між ними є почуття, то вони негайно мають одружитися. А нестача коштів для працюючих комсомольців неможлива. Про брак засобів на існування, на думку дописувача, можуть думати лише охочі до непманського міщанства. Цікаво, чи багатьом читачам закортіло дізнатися, на які кошти жив сам Тютюнник? Та й хотілося б довідатися, що мав на увазі цей комсомолець, написавши майже афоризм: «Статеві відносини мають вирішуватись ясно, чесно, по-комсомольськи».
Зайденберг розглядав розвʼязання статевого питання винятково через шлюб. Щоб не перетворитись на звичайних міщан і не зраджувати ідеали революційного комсомолу подружжя має оселятися в комунках. Харчування в їдальнях, оплата праці персоналу, який візьме в комунці на себе господарські клопоти подружжя, мало захистити комсомольців від перетворення на міщан. Комсомольських дітей слід би було віддавати в дитячі будинки, де з них виховували б нове покоління комунарів.
У листі Мороза комсомольський шлюб теж розглядався як єдиний шлях розвʼязання статевого питання. Але через те, що комсомольці після одруження не знають, як налагодити новий побут, а також через зростання кількості розлучень пропонувалося вдумливо і зважено підходити до одруження. Знов-таки відповідь на статеве питання мала бути знайдена для подальшого колективного будівництва нового побуту. Це вам не толстовське: всі щасливі сім’ї схожі одна на одну, всі нещасні сім’ї нещасливі по-своєму. Це комунізм: всі мають бути або щасливі, або нещасливі, головне, щоб це відповідало інтересам колективу.
Гельфенбейм як суровий противник онанізму вважав, що кожен двадцятирічний комсомолець, у якого виник сильний статевий потяг, має одружитися для запобігання шкоди онанізму. Швайдецкий так само розглядав шлюб як надзвичайний захід для порятунку від онанізму, зв’язків з проститутками і майбутніх венеричних хвороб. Порятунком від міщанства в шлюбі Швайдецький вважав лише шлюб між однодумцями і міцну волю, яка має захистити комсомольця від спокус.
Мацов звинувачував НЕП у тому, що він збивав парубків і дівчат з правильного шляху. Він вимагав виправлення поганої клубної роботи, організацією клубами лекцій з гігієни. Роботою комсомольських клубів сподівався розвʼязати статеве питання і Сегал, який мав великий досвід з проститутками, але після налагодження роботи клубів про статевий потяг забув. Тому Сегал вважав, що активна робота в галузі культури розвʼяже статеве питання молоді.
Опублікувавши найпристойніші листи, редакція «Молодого пролетаря» випустила серію матеріалів, підготовлених лікаркою-педагогом Писарєвою, професорами Канторовим, Лурьє, Гаккебуш, лікарем-психіатром Хоминським. Не сподіваючись задовольнити господарсько-побутові умови комсомольців, «Молодий пролетар» фактично порадив сублімувати.
«У комсомолі стоїть питання про те, як підняти політичну активність кожного рядового комсомольця, як навантажити кожного цікавою, живою, громадсько-політичною роботою. І ось саме у цій громадській активності і прихований, непомітний для ока, найбільш правильний, належний, здоровий шлях з глухого кута. Шлях цей на початку не легкий, але у мірі того, як комсомолець буде заглиблюватись у громадську роботу, йому легше і легше буде опанувати статеве напруження. І тоді він досягне віку статевої зрілості не хирлявим, ні на що не придатним чахликом, а здоровою, тренованою, боєздатною людиною «зі сталевою більшовицькою закалкою».
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Хейт чи попит: що робити з культом Булгакова в Києві;
Любити Київ з Парижа та Нью-Йорка: суперсила Віктора Некрасова;
Феномен радянських дач: як містяни вирішили стати селянами;
