Моторошна прогулянка під землею. Зупинки в місцях, де колись загинули ті, хто спускався сюди раніше. Киянка Вікторія розповіла Вікенду, чому спустилася в тунелі під Хрещатиком, що побачила та які висновки зробила.
— Це був твій перший спуск під землю в Києві? Чого очікувала? Чому ти вирішила це зробити?
— Зважилася на таку прогулянку, бо саме зараз ми живемо в буднях спусків в укриття. Це був мій перший спуск під землю, якщо не рахувати Метрограду, печер Лаври й екскурсії в соляні копальні Краковом, які підготували мене до суттєво нижчої температури в тунелях проти літньої спеки й вогкого повітря. Вперше почула про такі прогулянки років 15 тому, коли подруга захопилася дигерством* і з захопленням розказувала, як гуляє з друзями довгими темними тунелями.
*Дигерство — дослідження підземних споруд, колекторів, річок тощо.
— Як вас, учасників, готували організатори? Що треба було мати з собою, як вдягнутися, взутися?
— Організатори прислали опис туру, точку збору, гарантію видати екіпірування й поради щодо одягу: під землею температура 15-18 градусів, тож взяти речі тепліші, взуття, яке не шкода, пояс (це важливо, бо спеціальні бахіли прив’язуються до пояса), також бажано мати дощовик і ліхтарик.
— Там всюди темно?
— Так. Лиш наприкінці маршруту, є півтора промінчика з поверхні.
— Скільки часу зайняла прогулянка?
— 3 години.
— Де була точка старту і де ви вийшли нагору?
— У кінці Фізкультурного провулка, де він впирається в річку Либідь. Подорож «туди й назад».
— Скільки людей було в групі?
— Восьмеро.
— Чи почувалася ти впевненою в безпеці маршруту?
— Загалом так.
— Ти була з сином-підлітком? Скільки йому років і які його враження?
— Сину 9 років. Загалом, йому сподобалось, але зараз я б його не брала — думаю, на такі екскурсії варто пускати з підліткового віку.
— Що вам обіцяли показати? Які об’єкти чи незвичні речі?
— Обіцяли показати підземний Хрещатик, підземний центр і підземні річки.
— Що ви побачили?
— Підземний рівень, інший бік рідного міста. Тротуари й труби. Дощоприймачі. Каналізаційні люки. Шматки труб різних століть. Каштанчик, вмурований у сталагміт. Підземних коників.
— Які очікування від прогулянки виправдалися, а які ні?
— Загальне уявлення у мене було, але неочікуваною виявилася висота води. Так, я записалася на екскурсію підземними річками, але не уявляла, що доведеться буквально йти по руслу, а не по доріжці збоку. Утім, вода була по більшій частині маршруту чиста й невисока.
— Що було найважче?
— Найважчий момент екскурсії — в місці, де доволі глибоко. Нам видали гумові високі бахіли до середини стегна, але це було впритик, дно непевне — слизькувате, а ще організатори попереджали про ями на дні. Від входу вже відійшли — не повернешся, дитина ниє, що не хоче, я запевняю, що тут нічого такого, він впорається, а сама офігіваю від відчуття, як вода стискує калоші й в одну вже заливається.
Морально було важко слідкувати одночасно і за гідом, і за сином, і дивитися собі під ноги — а це обов’язково, бо маршрут ніби й протоптаний, але місцями вода вимиває ями, виносить залізяки.
— Організатори по маршруту розказували якісь цікаві чи моторошні історії?
— Авжеж! У трьох місцях в тунелях ми зупинялися біля меморіальних дощок в пам’ять про людей, які загинули в тих тунелях — порушили правила безпеки. Розказували про утворення сталагмітів, про історію забудови, про живність під землею, як він, екскурсовод, ходив у довгі походи печерами, версії назви річки Хрещатик і чому вона впадає в Дніпро через Клов і Либідь. Було багато ще чого, але, на жаль, не все могла почути.
— Наскільки сміливим треба бути для такої прогулянки? Чи кожен зможе? Чи комусь краще не ризикувати?
— Точно треба бути досить сміливою. Ця екскурсія не для кожного. Однозначно не раджу тим, кому некомфортно в темряві й замкнених просторах. Добре зважити за та проти людям з сенсорними чуттєвостями до води, бо майже точно щось намокне — десь підземний приток бризкається, хтось буде йти й ненавмисно забризкає, вода може піднятися, і до звуків — луна в тунелях відчутна, всі розмови дають гам, наїзди на люк на поверхні, привидоподібні шуми від іншої екскурсійної групи за пару кілометрів. Чи варто так перевіряти свої нерви?
— Наскільки безпечно робити таке зараз? Обов’язково хтось в білому пальті скаже, що такі прогулянки — загроза національній безпеці й обороноздатності.
— Ми живемо у війну. Багато хто з нас знає, як воно — ночувати в метро, в підземному паркінгу, підвалі. Але такі підземелля дуже небезпечні без досвідченого гіда, без підготовки. Влітку — то якраз сухий сезон, проте така прогулянка небезпечна при опадах. А щодо інших загроз — я вірю в ЗСУ.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Липи та дим: чим пахнуть Київ, Україна та війна;
Мистецтво спротиву та роздуму: як мінялися київські графіті;
Пляшечки та чарочки: як кияни використовували скло;
Голі фотки й кошенята в пиріжках: які страшилки розказували в Києві;
Перегони на таксі та автомати на блокпостах: як кияни порушували комендантську годину.