Підземний Хрещатик: для чого кияни спускаються в тунелі

Моторошна прогулянка під землею. Зупинки в місцях, де колись загинули ті, хто спускався сюди раніше. Киянка Вікторія розповіла Вікенду, чому спустилася в тунелі під Хрещатиком, що побачила та які висновки зробила.

— Це був твій перший спуск під землю в Києві? Чого очікувала? Чому ти вирішила це зробити?

— Зважилася на таку прогулянку, бо саме зараз ми живемо в буднях спусків в укриття. Це був мій перший спуск під землю, якщо не рахувати Метрограду, печер Лаври й екскурсії в соляні копальні Краковом, які підготували мене до суттєво нижчої температури в тунелях проти літньої спеки й вогкого повітря. Вперше почула про такі прогулянки років 15 тому, коли подруга захопилася дигерством* і з захопленням розказувала, як гуляє з друзями довгими темними тунелями.

*Дигерство — дослідження підземних споруд, колекторів, річок тощо.

— Як вас, учасників, готували організатори? Що треба було мати з собою, як вдягнутися, взутися?

— Організатори прислали опис туру, точку збору, гарантію видати екіпірування й поради щодо одягу: під землею температура 15-18 градусів, тож взяти речі тепліші, взуття, яке не шкода, пояс (це важливо, бо спеціальні бахіли прив’язуються до пояса), також бажано мати дощовик і ліхтарик.

— Там всюди темно?

— Так. Лиш наприкінці маршруту, є півтора промінчика з поверхні.

— Скільки часу зайняла прогулянка?

— 3 години.

— Де була точка старту і де ви вийшли нагору?

— У кінці Фізкультурного провулка, де він впирається в річку Либідь. Подорож «туди й назад».

— Скільки людей було в групі?

— Восьмеро.

— Чи почувалася ти впевненою в безпеці маршруту?

— Загалом так.

— Ти була з сином-підлітком? Скільки йому років і які його враження?

— Сину 9 років. Загалом, йому сподобалось, але зараз я б його не брала — думаю, на такі екскурсії варто пускати з підліткового віку.

— Що вам обіцяли показати? Які об’єкти чи незвичні речі?

— Обіцяли показати підземний Хрещатик, підземний центр і підземні річки.

— Що ви побачили?

— Підземний рівень, інший бік рідного міста. Тротуари й труби. Дощоприймачі. Каналізаційні люки. Шматки труб різних століть. Каштанчик, вмурований у сталагміт. Підземних коників.

— Які очікування від прогулянки виправдалися, а які ні?

— Загальне уявлення у мене було, але неочікуваною виявилася висота води. Так, я записалася на екскурсію підземними річками, але не уявляла, що доведеться буквально йти по руслу, а не по доріжці збоку. Утім, вода була по більшій частині маршруту чиста й невисока.

— Що було найважче?

— Найважчий момент екскурсії — в місці, де доволі глибоко. Нам видали гумові високі бахіли до середини стегна, але це було впритик, дно непевне — слизькувате, а ще організатори попереджали про ями на дні. Від входу вже відійшли — не повернешся, дитина ниє, що не хоче, я запевняю, що тут нічого такого, він впорається, а сама офігіваю від відчуття, як вода стискує калоші й в одну вже заливається.

Морально було важко слідкувати одночасно і за гідом, і за сином, і дивитися собі під ноги — а це обов’язково, бо маршрут ніби й протоптаний, але місцями вода вимиває ями, виносить залізяки.

— Організатори по маршруту розказували якісь цікаві чи моторошні історії?

— Авжеж! У трьох місцях в тунелях ми зупинялися біля меморіальних дощок в пам’ять про людей, які загинули в тих тунелях — порушили правила безпеки. Розказували про утворення сталагмітів, про історію забудови, про живність під землею, як він, екскурсовод, ходив у довгі походи печерами, версії назви річки Хрещатик і чому вона впадає в Дніпро через Клов і Либідь. Було багато ще чого, але, на жаль, не все могла почути.

— Наскільки сміливим треба бути для такої прогулянки? Чи кожен зможе? Чи комусь краще не ризикувати?

— Точно треба бути досить сміливою. Ця екскурсія не для кожного. Однозначно не раджу тим, кому некомфортно в темряві й замкнених просторах. Добре зважити за та проти людям з сенсорними чуттєвостями до води, бо майже точно щось намокне — десь підземний приток бризкається, хтось буде йти й ненавмисно забризкає, вода може піднятися, і до звуків — луна в тунелях відчутна, всі розмови дають гам, наїзди на люк на поверхні, привидоподібні шуми від іншої екскурсійної групи за пару кілометрів. Чи варто так перевіряти свої нерви?

— Наскільки безпечно робити таке зараз? Обов’язково хтось в білому пальті скаже, що такі прогулянки — загроза національній безпеці й обороноздатності.

— Ми живемо у війну. Багато хто з нас знає, як воно — ночувати в метро, в підземному паркінгу, підвалі. Але такі підземелля дуже небезпечні без досвідченого гіда, без підготовки. Влітку — то якраз сухий сезон, проте така прогулянка небезпечна при опадах. А щодо інших загроз — я вірю в ЗСУ.