Матрьошки, чеканки, килими та олені. Причому килими — це ще кращий елемент радянського інтер’єру. Історик Олександр Вітолін згадує трешовий декор тих часів.
Чеканка
В Радянському Союзі цей промисел особливо розвивався на Кавказі. Звідти в шістдесятих роках мода поширилась на весь Союз. Мідна чеканка коштувала 10 радянських рублів в магазині, а на руках і більше, залежно від попиту. Гонитва за планом не дозволяла створювати шедеври, але іноді можна зустріти дійсно цікаві твори. Чеканка підштовхнула творців радянського детективного серіалу «Слідство ведуть ЗнаТоКи» зняти черговий епізод. В тій серії міліціонери викрили злочинну схему: шахраї задешево скуповували заводську чеканку, а потім продавали її по завищеним цінам як чеканку ручної роботи. Чому магазини брали її на реалізацію? Бо основою радянської економіки був план, в тому числі по кустарним виробам, а збитки нікого не турбували.
Особливо популярними були маленькі мідні панно «Хлопчик дзюрить» і «Дівчинка миється», які вішали на двері в туалет. В інших варіантах дівчинка сиділа на горщику. Через особливості планування радянських квартир ці панно були першим що кидалось гостям в очі. Перехід від державної економіки до приватної власності поклав край масовому виробництву чеканки, адже мідь стала достатньо дорогою, щоб виріб з неї міг мати масовий попит. Головне, що в нові інтер’єри мідна чеканка перестала вписуватись. На інтернет-аукціонах є купа купу пропозицій з продажу таких чеканок. Як думаєте, якщо обвішати ними двері туалету зверху донизу, вийде цікавий артоб’єкт?
Дерев’яні штори
Такі штори вішали не на вікнах, а між кімнатами й коридором, щоб додати кімнаті затишку. Вони мали пристойний вигляд, поки були нові. Але дерев’яні циліндрики скріплювались дешевим дротом, тому з часом втрачали елементи й «лисіли». Сьогодні дерев’яні штори для балконів і дверей також є в продажу. Проте якість цих виробів вище, а варіантів набагато більше.
Гобелени
Альтернативою килимам були гобелени. Найпоширеніші — «Медведі в сосновому бору» Шишкіна і «Олені». Їх часто вішали над ліжком, щоб додати затишку. З часом зображення вицвітали, тьмяніли.
Роги
Чому господарі квартири, не дотичні до мисливства, вішали у квартирах роги? Просто, щоб хоча б щось висіло на стінах? Зазвичай гості ніяк не коментували цей предмет, хіба що під час гулянок роги викликали п’яні жарти.
Матрьошки
В кінці ХІХ століття російські майстри побачили японські даруми й стали виготовляти матрьошки. Причому робили це так нахабно і завзято, що набори дерев’яних ляльок стали вважати виключно російським надбанням. Оскільки вибір подарунків в ті часи був доволі обмеженим, то матрьошок дарували не дітям, а дорослим. А ті використовували їх як декор. В дев’яності роки минулого століття популярними стали матрьошки з обличчями політиків.
Олімпійська символіка
На Олімпіаду-1980 радянська планова економіка відреагувала потужно і завалила прилавки сувенірною продукцією. Олімпійський ведмідь був гордістю СРСР, але його серійне виробниче втілення трошки відлякувало. На сувенірну продукцію Олімпіади-80 є попит колекціонерів, тож можете заробити, якщо знайдете якийсь незвичний екземпляр.
Пляшка в серванті
Окрасою серванта могла стати пляшка імпортного алкоголю. В деяких господарів на скляних поличках замість імпортної пляшки стояли радянський коньяк і коробка «Вечірнього Києва». Пляшка і коробка чекали особливої нагоди та гостей. Іноді після свята пусті пляшку і коробку знову повертали в сервант як декор.
Самовар
Самовар об’єднував родину та гостей під час святкових застіль. Розливання чаю з нього був зірковим часом господарів. Але згодом виявилося, що й господарі, й гості воліли б випити кави, яка була дефіцитом. Тож з появою кави, соків, чайного різноманіття самовар втратив чарівний блиск і відправився на антресолі.
Сервіз з рибками
Такий сервіз стояв на полиці майже в кожній хаті. Стояв і припадав пилом. Порцеляновий короп з мальками начебто призначений для пиття міцного алкоголю. Але стопки настільки незручні, що пити з них ніхто й не намагався.
Радіо
В кожній кухні працювало радіо, яке в народі отримало назву «брехунець». Часто це був тільки динамік з транзистором. Через простоту конструкції працювали вони надійно, були зроблені на віки й добре вписувалися у вбогий дизайн радянських кухонь. Тільки в 1980-их в СРСР почали випускати радіоприймачі, які виглядали як прилади, випущені у вік техніки.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: З льохом, ямою та ліжком: минуле та майбутнє київських гаражів;
Тест: Який ти київський балкон?
Купувати, зберігати, цінувати: історії трьох київських сталінок;
Для професорів та робітників: як будували та що зберігали у льохах Києва.
