Коли купуєш квитки на фільм під назвою «Ідеальна брехня», звісно, очікуєш дивних поворотів у сюжеті. Але навіть найбагатша уява не підкаже, як насправді розвиватиметься сюжет драми-омани.
Голлівуд нечасто робить ставку на акторів старшого покоління, воліючи використовувати їх у другорядних ролях. Але ця картина нагадає кожному про цінність акторської майстерності. Легендарні майстри 80-річний Іен Маккеллен і 74-річна Хелен Міррен вперше ділять великий екран, а трейлер обіцяє нам захопливу дуель професіоналів.
На дворі 2009 рік. Двоє клацають по клавішах і заповнюють анкети на сайті знайомств. Кожен бреше: Рой (Іен Маккеллен) пише, що не курить, затягуючись цигаркою. Бетті (Хелен Міррен) стверджує, що не п’є, і робить ковток білого вина.
Вони зустрічаються за столиком лондонського ресторану. Старий джентльмен у твіді розповідає, що втратив зв’язок із сином: «Я не схвалюю його спосіб життя. Він розробляє кухні». Вона — багата вдова, яка шукає способу позбавитись самотності. Біля ресторану на неї чекає в машині онук Стівен (Рассел Тові), недовірливий хлопчик зі великими вухами. Він увозить Бетті в її затишний будиночок у передмісті, а Рой відправляється на зустріч у приватну кімнату стрип-клубу. Там він разом з партнером Гріффітом (Джим Картер) буде обробляти парочку довірливих місцевих фінансистів. Група начебто готується прийняти участь у відмиванні російських грошей (так, без росіян не обійшлося, і жарти про Путіна також будуть).
Досить швидко ми розуміємо, що Рой — шахрай, який не зупиниться ні перед чим, а наступна його мета — тримільйонний банківський рахунок Бетті. Усміхнена вдова має слабке серце та мрію побачити світ. Рой пропонує їй втілити мрії, тож пара відправляється у Берлін.
Спочатку вся наша увага прикута до персонажа Маккеллена, який грає на повну, використовуючи Міррен як тиху партнерку для розкриття його таланту. Проте Хелен — не з тих, кого можна недооцінювати. Може, Рой і вірить у наївну вдову з банальним життям, але глядач знає: вона має, чим здивувати. Тож хто тут бреше? Хто мисливець, хто жертва і кому виноситимуть вирок?
Режисер Білл Кондон вже працював з Маккелленом у фільмах «Боги і монстри» та «Містер Холмс». В «Ідеальній брехні», заснованій на романі Ніколаса Сірла 2016 року, Кондон наче витягає з рукавів нові карти. Проте чим більше їх стає, тим більше здається, що вони витягнуті з якоїсь іншої гри.
У цій історії все не те, чим здавалося. Витончена картинка розсипається, бо сюжет вимагає від героїв-розумників дурнуватих вчинків. Вражаючі розв’язки потребують логіки, аби глядач не питав себе після перегляду, що це взагалі було та чому так сталося. Гарне завершення закрученого сюжету має складатися як головоломка, яку автор майстерно зібрав зі шматочків, що весь час були перед очима. Натомість остання частина «Ідеальної брехні» створює у головах справжній безлад зі спогадами та відсиланнями до Хічкока.
Але всі діри у сюжеті можна вибачити, коли 110 хвилин дивитися на те, як дві легенди обмінюються на екрані терпкими посмішками та багатозначущими репліками. Принаймні, картина визнає існування старшої глядацької аудиторії, а це вже серйозний крок для сучасної кіноіндустрії, яка наче вирішила зосередитися виключно на примхах міленіалів.
Читайте також: Холодное сердце 2: снеговик-философ, ледяная магия и сестринская любовь;
Ангелы Чарли: каждому поколению — свои крылья;
Доктор Сон: мале стерво проти вампірів із «Сутінок»;
Нуар, джаз и нецензурщина: Эдвард Нортон в «Сироте Бруклина»;
Зомбиленд: Контрольный выстрел. Мертвяков — мочи, близких — люби.
Давай дружить в 
, самые крутые фотки лови в 
, все самое важное и интересное в 
, кратко и по делу в 
.
