Київ як колаж. Як харків’янка малює місто

Київ як колаж. Як харків’янка малює місто

Яке місце надихає харків’янку малювати Київ? Якими вона бачить два міста? Скільки коштують роботи художниці та які картини обирають українці? Вікенд спитав Оксану Бойко, як живе й заробляє художниця.

У 2022 році через початок повномасштабного вторгнення художниця Оксана Бойко залишила рідний Харків. Півтора року провела в Полтаві, а в серпні 2023 року переїхала до Києва.

— Мені подобається масштаб Києва, хоч за рік життя тут я ще не відкрила навіть малої частини міста. Часом бачу його тільки між справами, — ділиться дівчина.

Харків здається їй більш компактним і цілісним — як живопис, тоді як Київ нагадує колаж із різноманітних елементів.

Колись першокласниці Оксанці запропонували зобразити, ким хоче бути. Дівчинка поділила аркуш навпіл: на одній половині намалювала себе за мольбертом, а на іншій — у ролі вчительки. «Десь так і сталось, — пояснює художниця, — бо зараз займаюсь з дітьми малюванням у просторі безплатної психоемоційної підтримки “Літокрил”».

Від шкільного гуртка до магістратури Харківської академії дизайну та мистецтв — таким був шлях до малювання. «Стиль я не обирала, — пояснює Оксана. — Це органічний розвиток візуальної мови, коли намагаєшся зробити так, щоб зроблене тобі подобалось, проявляєш свої сильні сторони, а слабкі перетворюєш із недоліків на прийоми».

Оксана Бойко спеціалізується на акриловому живописі, графіці та книжкових ілюстраціях. В її роботах поєдналися архітектурна естетика та емоційність пейзажу.

Київ став для художниці джерелом нових вражень. Один з улюблених краєвидів в її роботах — Поділ зі скляного мосту. «Я малювала його в різних станах. Для мене це ідеальна композиція, яка дозволяє експериментувати з кольором. Люблю панорами, а в Києві цього багато», — ділиться Оксана.

Натисніть на фото для збільшення

Найбільше її вражає щось нове: це може бути навіть не місце, а пора дня чи погляд із незвичного ракурсу.

— Кожна картина потребує підготовки та багато часу. Спочатку бути в потрібному місці у потрібний час, щоб надихнутись пейзажем. Потім розробка ідеї, ескізи, етюд фарбою, підготовка полотна й фарб, власне малювання, деталізація. Далі зробити якісне фото, яке бачитимуть потенційні покупці. Все це потребує багато часу й ще більше навчання. Якщо у мене звичайна навантаженість по інших проєктах, то робота над замовленням займає два тижні. Намагаюсь враховувати, коли замовнику хотів би забрати роботу. Ціна — від 200 доларів.

Українцям подобаються впізнавані особливі місця, такі як Салтівка чи вокзал у Козятині. Для багатьох ці місця важливі, тому картини викликають у них емоції та спогади, — пояснює художниця. Закордонні шанувальники частіше обирають абстракції або загальні види міст.

Козятинський вокзал

Соціальні мережі — необхідний інструмент для її роботи.

— Я зареєструвалась в інстаграмі ще у 2014 році, це була моя особиста сторінка. У часи академії вигадала для себе челендж — щодня виставляти власні малюнки. Багатьом запам’яталася з тих часів. У мене зараз та сама назва акаунту, тому часом при знайомстві люди думають, що моє імʼя Swyatozzarra, як в інстаграмі.

Минулого року художниця мала дві персональні виставки: у галереї «Портал 11» у Києві та в «Арт підвалі» муніципальної галереї Харкова.

Кияни можуть зустріти Оксану на ярмарку Подільський Шук.

— Там завжди приємна аудиторія, гарні учасники та організатори. А головне, що кожен захід благодійний: всі зароблені кошти передають на військові потреби, — каже вона.

Окрім живопису, Бойко займається книжковою ілюстрацією: «Це чудова можливість дізнатись щось нове, розкрити нову тему й водночас більше замислитись над тим, що малюєш».

Проте захоплення архітектурою й міськими історіями залишається її постійним натхненням. «Люблю свій Харків, але Київ із його панорамами та різноманіттям також відкриває безліч можливостей», — пояснює художниця.

Сторінка в інстаграмі

Сподобалася стаття? Подякуй автору!

   

Читайте також: Київ у рамі. Художники, що малюють місто;

Арт для армії: як працюють воєнні художники;

Калюжі та шедеври: старий Київ Сергія Світославського;

Вітряки як кораблі: чому Айвазовський любив український степ;

Мистецтво для майданів: де шукати Бойчука у Києві.