Монумент «Батьківщина-мати» в тумані, місяць над мостом і промзони лівого берега — київський фотограф Денис бачить у них особливу красу. Хлопець розповів Вікенду, як дорожній будівельник став фотографом і шукає особливі кадри.
Денис народився в Харкові, але родина перебралася до Світлодарська на Донеччині. Там закінчив школу, а у 2008 році вперше взяв до рук камеру — Olympus Mju Tough.
— Ця камера дозволяла знімати в будь-яких умовах: я фотографував усе навколо — на прогулянках, у басейні, під дощем. Вона була справжнім супутником у моїх перших фотоекспериментах, — пригадує він. Поступово захоплення стало більш усвідомленим, і хлопець став мріяти про дзеркальну камеру.
— Я почав знімати ще у школі, фотографував усе, що бачив, а найчастіше — друзів, назнімав багато компромату. Перші дві камери мені купували родичі, потім переходив на більш професійну техніку своїми силами. З другої камери, це з 2011 року, я вже не відходив від Nikon. Експериментів було небагато, одразу визначався вектор зацікавленості, і під це купував інструмент, який відповідав моїм запитам.
У 2019 році Денис переїхав до Києва, щоб працювати за освітою — дорожнім робітником. Працював на будівництвах вулиць і дворів, а тепер займається мостами та шляхопроводами. Однак, окрім бетону та асфальту, його цікавить те, як у місті грають світло й тіні.
Київ через обʼєктив
Денис живе на Березняках і любить масив за озеро Тельбін, легкоатлетичний манеж і краєвиди на правий берег. Також йому близька Русанівка — вона нагадує Світлодарськ: компактна, зручна, все поряд. З-посеред закладів подобаються Italist у Комфорт Тауні та Food Spot біля велотреку: «Там класно готують маргариту». А от таємні місця хлопець не розкриває: «Не раджу туди ходити, особливо під час війни. Але це дахи будівель, звідки відкриваються круті панорами на місто».
— Головне для мене в Києві — це архітектура. Але, якщо подумати, все створюється завдяки людям, які тут живуть і будують місто. Тому кожен бачить щось своє, залежно від того, до чого має хист.
Я не згоден з думкою, що на лівому березі Києва немає чого знімати. Більшість моїх фотографій зроблені саме там. Лівий берег має свою атмосферу, яку точно варто знімати. Промзони й старі заводи мають потенціал — в них є особлива геометрія та настрій, який можна класно передати в кадрі.
Ще є острови Гідропарк і Труханів, звідки відкриваються гарні краєвиди на місто з незвичних ракурсів. На мою думку, ці місця недооцінені, для фотографії вони дуже цікаві.
Як створюються фотографії
— Планування зйомок — не випадковий процес. Я стежу за погодними умовами, циклом руху місяця й сонця. Іноді доводиться вставати дуже рано, щоб вчасно бути на потрібній точці для фото. Якщо все правильно спланувати, на один кадр йде близько години — треба прийти, налаштувати камеру, знайти правильний ракурс. Інколи, коли на горизонті намічається цікавий захід сонця, доводиться терміново бігти додому за камерою, щоб не втратити момент.
А для нічних і світанкових зйомок важливі не тільки технічні налаштування камери, а й правильне обладнання. Це складні умови для техніки, тому якість знімка значно залежить від рівня камери. Я люблю зорі, але в Києві через світлове забруднення їх складно зняти. Тому часто фотографую Місяць.
Випадкові вдалі кадри точно існують. Майже всі мої вдалі кадри з пейзажами були так чи інакше спланованими. А коли фотографую людей на вулиці — це завжди випадкові моменти, і саме в цьому їхній кайф.
Перехожих фотографую здебільшого в репортажному стилі, портрети не виходять, тож на замовлення людей не знімаю. Дружина іноді свариться, що погано її фотографую. На вулицях це зазвичай довгий ракурс, якщо людина попадає в кадр, дозволу питати про публікацію немає сенсу.
Про участь у виставках і продаж фотографій
— Не планую заробляти на фотографіях. Я прискіпливо ставлюсь до своїх робіт і не вважаю їх достойними. Але знаю приклади фотографів, які працюють на контракт і фотографують для міст або підприємств, це є їхньою основною роботою.
Ще не брав участі у виставках, але думав про це. Поки мої фото можна побачити в інстаграмі, а також у кількох офісах, куди придбали мої роботи в друкованому форматі.
Роль соціальних мереж у роботі
— У соціальних мережах часто отримую позитивний фідбек, хоча іноді бувають інші коментарі, особливо від тих, хто сприймає монумент Батьківщини-матері як частину радянської спадщини. Я проводжу біля неї багато часу, коли гуляю з собакою. З критикою якості фотографій стикаюся рідко, здебільшого це приходить від людей, які мало розуміються на фотографії.
Соцмережі можуть мотивувати, коли є хороше охоплення та фідбек. Це надихає, хочеться працювати далі, шукати нові ідеї. Але коли немає жодної реакції, може з’явитися відчуття, що твоя робота нікому не потрібна. Хоча загалом я більше зосереджуюсь на тому, щоб самому подобалося те, що роблю. І не ставлюся до всього цього занадто серйозно.
Улюблені кадри
— Мої улюблені фото — з монументом «Батьківщина-мати». До речі, саме такі кадри найчастіше набирають найбільше лайків. Це знайоме місце для багатьох, воно завжди привертає увагу та викликає емоції.
Найкумедніше фото
— Найкумедніші фото — це моменти з гулянок, де часто трапляються смішні ситуації, потім ми переглядаємо знімки з друзями та сміємось.
Найскладніше фото
— Найскладніші фото зроблені, коли доводилось лізти на дахи, дерева чи через кущі, щоб отримати потрібний ракурс.
Найвипадковіше фото
— Найвипадковіше фото — це кадр рибака на човні, який вийшов дуже атмосферним, хоча я не планував його знімати.
Улюблені фотографи
— Так, я стежу за іншими фотографами. Є багато тих, чиї роботи мені дуже подобаються, і я часто надихаюсь їхнім стилем. Ось кілька, кого можу одразу назвати: Костянтин та Влада Ліберови (@libkos), Віталій Юрасов (@yurasov.pro), @aaangelov, @herman.krieger, @jdh_astro, @yuribeletsky, @reuben і ще багато інших.
Сторінка Дениса в інстаграмі, Х.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Місто в кадрі. Як працює київська світлярка;
Фіксуй життя. Як обрати фотографа для фотосесії;
У касці та з камерою. Як киянка знімає війну;
