Речі з секонду: як обирати, купувати та продавати

Речі з секонду: як обирати, купувати та продавати

На що звертати увагу, коли купуєш на секондах? Чи можна знайти «Шанель» за копійки та чи є шанс скласти повний лук? Коли йти за найвигіднішими пропозиціями? Мирослава Павлик має хист на такі покупки та розповідає Вікенду про улюблені секонди Києва, знайдені там скарби та лайфхаки досвідченої шоперки.

Види секондів

В «Одязі з Європи» продають на вагу. Це дуже вигідно, коли купуєш літній одяг, легкі майки, блузи. А, наприклад, пальто там краще не брати. Придивлялася гарненький дощовик з таксами, зважила його — він коштував би 240 гривень. Це дорого, краще почекати на зниження ціни, адже ціна за кілограм зменшується щодня.

Понеділок — найдорожчий день. Це ніби плюс цього секонду — зниження ціни щодня. Але це і його мінус, адже інші люди теж це розуміють. Тому з кожним днем дедалі складніше знайти щось цікаве.

Щасливі ті, хто вміє відіпрати плями, зробити дрібний ремонт одягу власноруч. Наприклад, знайшла класну річ, але вона із зачіпкою. Але людина вміє вправлятися з таким, то в останній день продажів вона може купити. Ціна складає 33 гривні за кілограм, тож отримає круту річ за якихось 15-20 гривень.

Мій наступний улюблений секонд знаходиться на Почайні, називається «Барахолка». Одяг я там в принципі не шукаю, але подовгу риюся в шарфах. Там є цілий контейнер шарфів по 10-50 гривень. Знаходжу шовкові шарфи й страшенно тішуся.

Мережа секондхендів «Хумана» насправді досить дорога. Але там бувають гарні знижки наприкінці продажу конкретного завозу. Для мене великий мінус цієї мережі в тому, що речей для дівчат з формами там значно менше. А плюс у тому, що речі великих розмірів зазвичай вивішені окремим блоком, тому не треба перебирати купу речей у пошуку.

Ще мені подобається наш місцевий секонд біля станції метро «Героїв Дніпра», за господарським ринком. Там різні ціни, є речі на вішаках, а є звалені в купу.

Колись я їздила на секонд на станцію метро «Лісова». Але зараз його значну частину прибрали, ринок став більш цивілізованим і прилизаним. Хоча мені подобалося ритися у тих купах одягу. Колись знайшла там розкішну шовкову нічну сорочку, в якій у мене була зйомка. Заплатила за неї 40 гривень! Причому я зразу зрозуміла, що це шовк, і почала внутрішньо радіти. Питала ціну, зображуючи повну байдужість.

Лайфхаки

Якщо вам подобається мережа «Хумана», раджу підписатися на їхню розсилку. Вони присилають смски, коли в них розпродаж, а коли початок нової колекції. Реально можна підгадати й купити якісь речі дешевше. І взагалі дозволяє орієнтуватися за ціною, бо хоча в «Хумані» завезення раз на місяць, та вони підкладають одяг час від часу. Тому є шанс купити щось нове й хороше за невеликі гроші.

В «Одязі з Європи» новий товар зʼявляється в понеділок вранці, а все по 33 гривні — щонеділі. Якось я випадково потрапила на відкриття магазину в неділю. Ми прийшли туди з другом трошки раніше десятої, то на вулиці вже стояла черга в магазин. І коли відкрили ворота, народ просто повалив.

Це був шок, я бачила, як люди купують все, що попадеться. Скажімо, лишилися якісь прикольні майки, одна така важитиме грамів 30, ну може 50. А скільки їх можна набрати на кілограм! Виносили речі звідти мішками.

Я люблю шукати гарні речі на секонді. Періодично хвалилася цим у фейсбуці, люди просили їм теж найти щось цікаве. Так я зрозуміла, що потрібно створити канал у телеграмі. Мені дуже подобається роздивлятися одяг, приміряти. Але я маю розмір трохи більший середнього, тож мені завжди потрібно чимало везіння, щоб навіть на секонді щось на себе підібрати.

Я не купую великими обсягами, мої покупки штучні, це дуже красивий одяг. Не ставлю високу ціну, маю лише маленький прибуток. Називаю це «врятувати річ». Страшенно радію, коли купила щось подружці, вона носить, а я думаю, що річ зараз живе в її гардеробі своє найкраще життя.

А почалося з каналом, коли я знайшла дико красивий комбінезон Next. Хоча бачила, що не дуже в нього влізаю, але все одно купила. В інтернеті на сайті бренду подивилася, скільки він коштує. І ціна була немаленька. Я написала про це пост у фейсбуці. Пост провисів може хвилини зо дві — і в першому же коментарі у мене купили той комбінезон.

Потім інша дівчина написала, що теж хоче комбінезон, але не може знайти. Наступного дня я зайшла на секонд за чимось для себе. І знайшла чорний комбінезон, про такий мене питала вчорашня дівчинка в коментарях. Я сфотографувала й надіслала їй фото та розміри. Вона тут же відписала: «бери його мені!»

Так я, ще не купивши товар, вже його продала. І зрозуміла, що це моя суперсила, моя сильна сторона: я можу знаходити для людей те, що вони не можуть знайти для себе. Я забираю від них купу головняку: йду за них на секонд, перериваю гори речей і знаходжу те, що вони хочуть.

Буває, люди просто не бачать на секонді класних речей, бо вони не попрасовані. Я інколи перу, прасую речі та фотографую, щоб показати їх на собі. А коли відправляю клієнткам, то роблю особливе пакування, щоб людина отримувала й раділа пакунку.

Запити бувають дуже різними: річ такого-то кольору. Або комбінезон, пофіг якого кольору. Або знайди мені щось з леопардами. Тому частина речей, які я купую, в мій канал навіть не попадають, бо вони одразу їдуть до кінцевого споживача.

Наприклад, маю клієнтку, дитина якої дуже любить динозаврів. Такі речі я для неї й купувала. Нікому їх не показувала, бо навіщо дражнити людей? Лише одного разу зняла відео про кофту, на якій був двосторонній динозавр. Але таку кофту не можна було не показати, я б таке носила сама. Дуже хотіла похвалитися своєю знахідкою. Тому з часом я створила окремий канал винятково для дитячих речей.

Буває, люди пишуть: мені треба на дівчинку стільки-то років. Що у вас є? Кажеш: сукні, футболочки, курточки. І у тебе одразу все забирають. Такі замовлення здебільшого роблять жінки. Клієнтів-чоловіків у мене немає, але кілька жінок купують для своїх чоловіків та синів.

Якось мені зустрілася неймовірна сорочка. Я її ще навіть не сфотографувала, показала лише, якій на ній принт. І в мене одразу ж викупили цю сорочку, саме через принт.

Загалом я орієнтуюся на жіночу аудиторію, причому більше на жінок такого типу, як я. Тому що я знаю цей біль, коли важко, а інколи неможливо купити собі гарний одяг. Ти ходиш і бісишся від того, що не можеш нічого на себе знайти.

А я забираю від цих жінок цей момент. І коли викладаю відео себе в якійсь сукні, клієнтки схожих параметрів подумки приміряють до себе й думають: «Якщо на ній сидить, значить, і на мені буде сидіти. Мені це підходить».

Придбаний одяг я рекомендую випрати, бо він оброблений певними хімікатами для дезінфекції, тож має специфічний запах. Інколи випрати двічі, щоб пропав той запах. Усі шарфи я одразу перепираю, бо мені подобається, щоб людина отримала на пошті шарф, одразу витягла, намотала на себе й у ньому пішла.

Я перу все не з порошком, а з рідиною для прання відповідних тканин: для шовку чи вовни.

На що звертати увагу, коли купуєш речі в секонді

Я в першу чергу купую на дотик. Спочатку все перемацую.

Якщо річ приємна на дотик, то дивлюся на бирці склад тканини. Подобаються віскоза, котони, бамбук, натуральний і штучний шовк. Хоча стовідсотковий котон насправді не завжди добре, бо він кошлатиться.

Дивлюся на саму етикетку. По ній видно стан речі. Якщо етикетка випрана, текст на ній не читається або читається погано, значить цю річ вже хтось добряче поносив. І незрозуміло, скільки ще її носитимеш ти.

Дивлюся на бренд. Стала вивчати етикетки й відкрила для себе кілька незнайомих класних брендів. Так мені колись попалася одна неймовірна річ, про яку я мушу розказати. Купила я чоловічий піджак: пісочний колір, кольорова шовкова підкладка у квітах.

Потім знайшла інформацію про цей бренд — вони шиють у Великобританії, їхні базові піджаки коштують від 40 тисяч гривень. Дуже багато кишень і всяких приблуд. Є навіть петелька для квіточки! А щоб квіточка не випадала, ззаду є ще одна петелька, яка її закріплює. Є спеціальні штуки під пахвами — якщо пітнієш, вони затримують піт, і піджак буде без плям поту. А в одній з кишень величезна етикетка з інформацією про сам піджак та його власника. Ці піджаки номерні, є дата, коли був пошитий цей піджак.

Наостанок ретельно перевіряємо стан речей: чи на місці всі ґудзики, чи нема зачіпок, дірочок.

Не рекомендую брати речі на секонді, з якими збираєтеся потім щось зробити. Наприклад, нормальна сукня, але дивна довжина, можна вкоротити. Чи блуза, де треба поміняти ґудзики, бо один загубився. Мій досвід показує, що більшість людей нічого з ними не роблять, і ті речі просто лежать десь у кутку.

Також ніколи не слід брати річ у надії, що ти колись схуднеш під неї. В принципі, це всіх речей стосується.

Якщо мені річ подобається, я вішаю її на сумку та ходжу з нею. А перед тим, як іти на касу, сідаю на якусь лавочку в магазині та спокійно передивляюся. Бо якось квапилася, не зробила цього й уже вдома знайшла в класній спідниці дві маленьких дірочки.

Якщо потрібне щось базове, то необовʼязково йти за такими речами в перший день. Бо в перші дні розбирають незвичайні принти, особливі фасони.

Хтось каже, що хитруни знаходять на секондах речі «Шанель» за копійки, а потім продають їх за тисячі. Я переконана, що до нас на Оболонь «Шанель» не доїжджає. А якщо доїжджає, то, мабуть, в інші магазини. Найцікавіший з брендів, які я бачила, був «Стелла Маккартні». Можливо, в пошуках високих брендів треба їхати на Лісовий ринок.

Ще один мій секрет — я купую на секонді домашній текстиль. Мої розкішні скатертини куплені там. І краще шукати його в «Хумані», бо купувати на вагу вийде страшенно дорого, адже він весь важкий. Якось я мріяла про жовту скатертину. Приходжу — висить жовта штора такого кольору. Звісно, я її забрала. З одягом не завжди так виходить — щоб знайти річ по своєму запиту.

Я не стиліст, тому не складаю луки. Я просто купую одяг. Але буває, що в мене складається цілий лук. Якось я купила сарафан і в тій же закупці дуже красиву блузу. Я показала це разом і клієнтка купила обидві речі. Коли таке вдається, це класно, адже знімає з людини додаткові питання: з чим це носити.

Сподобалася стаття? Подякуй автору!

   

Читайте також: Камуфляж у тренді: чи можна носити всім?

Пошуки з голкою. Як створити вишиту сорочку з нуля;

Барбі-життя: українські колекціонери про своїх ляльок;

Блогерка старого Києва: про сирени, блатних та американську їжу;

Менеджерка сім’ї: як Дарина Брикайло виховує трьох дітей.