Дядько з зеленню, жіночка з сиром: як кияни ходять на районні ярмарки

На сайті КМДА є різні новини: про відключення електрики, наслідки обстрілів, перейменування вулиць та рівень захворюваності. Проте дещо залишається незмінним — анонс сільськогосподарських ярмарків у різних районах. Кияни жартують: певно й після кінця світу ярмарки не зникнуть. Вікенд дізнався, за що містяни люблять ярмарки.

— У мене найкращий ярмарок Києва — на Ревуцького. Потрапила туди випадково: гуляли з чоловіком у період затяжного блекауту й надибали. Я знала про нього, але думала це типу локального ярмарку, що вихідними біля всіх маркетів. Але ж ні. Він довжелезний. Дуже багато продавців і краму, їжі. Соління, копчення, мʼясо, птиця (бачила індика, якого можна з драконом сплутати), риба, крафтовий алкоголь, мед, сир, овочі, фрукти, зокрема й «екзотичні». Усе дають пробувати. Ми з чоловіком беремо наливку, я йду рядом солінь, він ласує сальцем і кровʼянкою. Звичайно, найсмачніші купуємо. Обовʼязково купуємо шашлик, там точка з дуже смачним прямо посеред ярмарку. Але головне — це розмови та дива. Розмовляють про те, як відновлюють хати після обстрілів, як збирають своїм бригадам на амуніцію, у когось діти чи онуки воюють. А ще про погоду, озимі, Вальку-сучку, що присушила сусіда. І ти ніби йдеш рядами, пробуєш, слухаєш, а потім виходиш, напившись лавандового абсенту, закусивши варенням з шишок та подарованою грузином мандаринкою й думаєш: от що це було? — розповідає Аліна.

— У нас базар далеко, пішки не дійдеш, тож ярмарок дуже любимо. По-перше, обожнюю «контрабанду». Уже роками знаємо один одного, продавець може дати продуктів і сказати: та йди вже, потім скинеш на карту. У нього обожнюю каву, здається, вічність беру одну й ту ж. Іншу пити не можу, відтоді як спробувала — все не таке. Беру справжню пасту твердих сортів, сири, ковбаски, оливки, малим солодощі, какао, нутелу. По-друге, городина. Особливо в сезон зелень — купую на тиждень, до наступного ярмарку. По-третє, кисломолочний сир. Він майже щоденно в раціоні дітей, на сніданок готую сирники, запіканку чи ліниві вареники, як з нашого дитинства з садочка. Сир теж беру в однієї й тієї ж жіночки, роками перевірено. Решта — за потреби. Але на ярмарку купити можна що завгодно, від шкарпеток до горіхів макадамія, — ділиться Таня.

— Дуже гарний і великий ярмарок на Маккейна. Щонеділі, крім великих свят. Приїжджають фермерські продукти, багато фірмових, крафтових, таких цікавих, що немає у звичайних супермаркетах. Жива риба: коропи, щуки, товстолоби тощо. Якось купила невелику щуку, а в ній ікри на повну склянку. Перед святами там купую курей і качок, завжди гарний вибір. Помітила, що ціни вище ближче до центру ярмарку. По краях стоять прості сільські дядьки, продають овочі, зелень за копійки. Є дві головні лавки, де продають яйця, але в одній завжди велика черга, друга вільна. Яйця, на мій погляд, однакові, у чому секрет, не второпаю. А взагалі враження від ярмарку чудове, святкове. Той випадок, коли можна витратити всі гроші, і ще багато б чого купила, — каже Анна.

— До початку повномасштабної війни ходила постійно на ярмарок на КПІ. Була жінка, що привозила певну телятину — я її там вишукала, обмінялася контактами та замовляла м’ясо. Так само й індичатину замовляла у фермерів наперед. Свій продавець дуже хороших яблук, своя продавчиня квашених помідорів та огірків. До речі, в неї була фішка: квашені помідори, що вже мали винний присмак і трохи луснуті, продавала окремо дешевше. А я їх охоче купувала, бо на смак вони були точно як моя бабуся робила. І свій продавець-узбек усяких кураги, горіхів, чорносливу. У нього єдиного був булгур із травами, теж у нього усе замовляла. На овочі мала 2-3 продавців. А от ніколи не купувала на ярмарку рибу та молочне, то табу для мене, — пояснює Ірина.

— Маю біля роботи чудовий базарчик на Світлицького (Виноградар). З пʼятниці по неділю він розширюється десь утричі за рахунок людей, що торгують саме своїми продуктами з села, а не перекупників. Усе там купую, крім свіжого мʼяса. Є улюблені точки з молочки й ковбас. І ціни порівняно демократичні. Окрема тема — то азербайджанці. Вони завжди привітні та клієнтоорієнтовані, ціни в них приємні. Повз них цікаво йти хоча б для того, щоб помилуватися цінниками та дізнатися нові версії написання відомих продуктів. Я їх навіть фотографувала (з їхнього дозволу) та викладала у фейсбук на день української писемності. Вони завжди готові поговорити. Один із шедеврів від азербайджанців: «Дівчино, купуйте гранат, він для крові корисний, бо якщо у вас сімʼя, завжди є кому попити кров». Якось переді мною пані в віці брала мандарини та перевіряла в молодого хлопця знання азербайджанських артистів. «Як це ти не знаєш Полада Бюль-бюль Огли! Такого не може бути!» Ще б трохи, і вона щось заспівала б з його репертуару. А влітку ввечері, коли йдеш через базарчик з роботи, над ним стелеться аромат смаженої картоплі з мʼясом, що собі готують продавці, які залишаються тут ночувати у своїх бусах. Романтика, — розповідає Олександра.

— Відтоді як переїхала до Львова, мені дуже бракує ярмарку на Подолі. Там були улюблені фермери, з якими ми знали одне одного, віталися. Я там купляла все рослинне, забивала холодильник найсвіжішими овочами, фруктами, травами. Які були малинки солодкі в Жені, які полуниці все літо й навіть восени! Яка прекрасна солодка морква в іншої сімейної пари! Ще дядько з зеленню, такий жартівник, завжди на позитиві, мав все найсвіжіше, відбірне. І чувак з моїм улюбленим виноградом сорту Суручанський, тільки один він продавав. І хлопці з Азії, які торгували горішками, насінням, курагою! А ще була жіночка, в якої я час від часу брала запечену кролятину, делікатес, — згадує Неллі.

— Нам на Печерську пощастило: в четвер закуповуємось на Алмазова, досить великий ярмарок. Мама має улюблені лавки з мʼясними виробами на кшталт сосисок, копчених реберець і кровʼянки. Овочі та фрукти теж намагаємося купувати там. Печерський ринок досить малий і дорогий, хоча там теж маємо «своїх». Про «Кишеню» взагалі не говоримо. Тому для нас ярмарки — чудова нагода. А у пʼятницю ті ж самі продавці вже на Кловській, хоч і менше вибір, але теж недалеко від нас. Подруга тільки там купує щотижня масло для гхі, причому постійно черга, — говорить Олена.

— Досить давній ярмарок на Ружинський, Нивки, щопʼятниці. Мʼясо, сало, кровʼянка, сири та бринза, запечене молозиво, мед і свічки — в трьох продавців з різних районів, печені булки, овочі, фрукти, зелень, цікаві крупи — дикий рис, горохові пластівці, сушена риба, сумлінний продавець мороженої риби. Свіже, десь дешевше, а також просто цікаве, — каже Людмила.

— Голосіїв, щотижня щось купую. Раніше здебільшого була всіляка городина й овочі, зараз більше закрутки й щось готове, бо, чесно кажучи, нема сил вдома щось готувати та підлаштовуватися під графіки, все на електриці. Завжди щось купую у Хлібної майстерні та ще в однієї пані з різним печивом, — розказує Олена.

— У нас що два тижні на районі, купую свіжі овочі, молочку, зелень, прянощі, бобові дуже люблю там брати, різну квасольку. До продавців стараюсь ходити тих самих. Була провальна покупка, коли купила красиву білу квасолю, вона виявилась вимоченою, а я купувала на зберігання. До речі, молочка в нас модна — вони замовляють ще сири з різних ферм і невеликих виробництв, є й Селиські сири, і з Європейської сироварні з Одеської області, — хвалиться Віка.

— Ми їздимо на Гродненську пʼятницями. Не дуже великий ярмарок, але там є офігенна запіканка з кисломолочного сиру, це мій сніданок на тиждень, — ділиться Таміла.

— Коли потрапляю на ярмарок, шукаю підчеревину, кровʼянку (так їх хіба в Сільпо можна знайти, і то, не в кожному), коли сезон, виглядаю городину хоч приблизно схожу на домашню, — каже Вікторія.

— На ярмарку купую сало, маю перевірену точку. Ще овочі й фрукти, вони кращі, ніж у супермаркетах, — зазначає Марина.

— Там хурма буває дешевша, ніж на ринку, та й узагалі вибір фруктів-овочів більший. А ще є мед із можливістю спробувати та воскові свічки, — розповідає про свої вподобання Анна.

— Сестра живе на Дорогожичах. Пішла якось через ярмарок без грошей, але з собацею патронової породи. І поки вона роздивлялася всіляке зілля, та собаця ухопила величенький шматок свинини. Довелося швидко бігти по гроші та викупати попсуте собацею, — сміється Катерина.