Російські та радянські музеї роками привласнювали чужі скарби, що створювало російській культурі образ багатої та різноманітної, а нашій — провінційної. Насправді велика російська культура — це перш за все культура мародерів. Ось топ змародерених скарбів України, які мають повернутись до своєї історичної колиски.
Багатство кожної культури визначається не лише вагою та пробою знайденого археологами золота, але й різноманітністю історичних артефактів, місцем їх залягання в археологічному шарі та виваженою інтерпретацією значення знахідки, нагадує історик Олександр Вітолін, який і склав цей перелік.
Гребінь з кургану Солоха
Скіфські скарби були знайдені під час археологічних розкопок 1912-1913 років біля Кам’янки-Дніпровської на Запоріжжі. Скарб ховався під курганом висотою 18 метрів і діаметром 100 метрів. Одне з поховань було вже розграбоване, а в другому знайшли п’ять золотих браслетів, бронзовий шолом і золотий гребінь. Гребінь вразив майстерністю виконання. Як і більшість скіфських скарбів, знайдених у царські часи, він потрапив до Ермітажу.
Перещепинський скарб
Приблизно одночасно зі скарбами кургану Солоха знайшли скарб на Полтавщині. Вага цього скарбу вражає: 25 кілограмів золотих виробів і 50 кілограмів срібних. Перещепинський скарб став найбільшим скарбом, датованим першим тисячоліттям нової ери на території Європи. Цей скарб, який пов’язують з болгарськими племенами, також потрапив до Ермітажу.
Івахниківський скарб
Ще один скарб знайшли на Полтавщині в 1905 році. Він датований кінцем восьмого — початком девʼятого століття та засвідчує контакти з угорськими племенами, які тоді ще були кочівниками. У скарбі виявили повний набір слов’янських жіночих прикрас: шість кручених шийних гривен, дві фібули, два срібні персні, дві мідні підвіски, скляне намисто. Знайдені прикраси фіксують опанування техніки кування, тиснення, лиття. Івахниківський скарб знаходиться в Державному історичному музеї в Москві.
Ніжинський скарб
Срібники Володимира Великого, Ярослава Мудрого та Святополка Володимировича знайшли на хуторі Бобрик у районі Ніжина в 1852 році. У глиняному горщику виявили приблизно 200 срібників. Цей скарб дав початок історії нумізматики Київської Русі. Тризуб на звороті срібників Володимира становить надзвичайну цінність для української геральдики. З легкої руки ініціатора Емського указу Михайла Юзефовича срібники були роздані як подарунки впливовим особам і царю. Врешті решт частина срібників опинилася в Ермітажі.
Скарб Десятинної церкви
Храми й монастирі для археологів завжди були спокусливою принадою. Більшість скарбів знаходили під час реконструкції культових споруд. Скарб Десятинної церкви вражає майстерністю виготовлення прикрас. Спочатку ювелірні прикраси потрапили до приватної колекції, але згодом радянська влада їх націоналізувала та передала до Державного історичного музею в Москві. Зруйнування Десятинної церкви в 1928 році демонструє справжнє ставлення тієї влади до історії та культури.
Фото клікабельні
Вишгородська ікона
Сьогодні Вишгородська ікона більш відома як Володимирівська. Коли в 1169 році син Юрія Долгорукого Андрій Боголюбський напав на Вишгород, він і змародерив цю ікону. Згодом вона потрапила до Успенського собору у Володимирі-на-Клязьмі. Потім її перевезли до Москви. За часів богоборницької політики передали артефакт до Державного історичного музею, а потім до Третьяковської галереї.
Мозаїка Димитрія Солунського
Мозаїка Михайлівського Золотоверхого монастиря, створена візантійським художником і зображує святого Димитрія Солунського. Вона є унікальною пам’яткою мистецтва 12 століття. Храм неодноразово страждав від війн і нападів, але справжніми варварами показали себе творці «світлого майбутнього» у 20 столітті. Вони підірвали храмовий комплекс попри протести науковців. На тому місці планували спорудити урядовий квартал, але так і залишили майданчик незабудованим. Михайлівський Золотоверхий знову відбудували за часів української незалежності. А от мозаїки та фрески, яким пощастило вціліти, у радянський час розподілили по російських музеях. Найкращі зразки потрапили до Третьяковської галереї.
Змійовик Мономаха
Золотий змійовик знайшли в 1821 році біля села Білоуса на Чернігівщині. Виріб являє собою цінність не лише завдяки майстерній ювелірній роботі, але й тому, що відбиває світогляд часів Володимира Мономаха. З одного боку ми бачимо хрест, а з іншого — жіночу голову з тулубом змії, яка свідчить про залишки язичницького віросповідання. Змійовик потрапив до Державного Російського музею в Санкт-Петербурзі.
Козацькі хоругви та клейноди
Визначну історичну цінність становлять козацькі хоругви та клейноди, які як трофеї старанно заховані по російських музеях. Особливо ретельно російська влада вишукувала й відбирала все, що пов’язане з ім’ям Івана Мазепи. У 1917 році українці, повіривши в гасла революції, спробували домовитись про повернення козацьких хоругов і клейнод. Але з початку переговори затягувались, а потім більшовицька влада замість обіцяного Леніним права нації на самовизначення почала відновлювати кордони імперії.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Непорушні та величні: міфічні захисники Києва;
Привиди, снайпери та чужі літаки: як фіни дали чортів радянській армії;
Запеклі патріоти: як працювало маріупольське підпілля;