Загроза втратити Либідь як ніколи реальна. Чому не можна дозволити, щоб це відбулося? Історик Олександр Вітолін нагадує, чим важлива для міста річка-легенда.
Частина киян при згадці про річку Либідь уявляють не ріку, а каламутні води, які можна побачити зі шляхопроводу від Либідської площі до Автовокзалу. Прикро, але за цією каламуттю стоїть багатовікова історія, бо Київ виник саме завдяки річці — колись великій і стрімкій річці Либідь. Невже ріка приречена стати легендою?
Історики впевнені, що легенда про Кия, Щека, Хорива та сестру Либідь виникла під впливом германського епосу про Свонгільду (Свон — лебідь). Але те, як запозичена легенда передавалася з покоління в покоління, свідчить про шанобливе ставлення киян до річки Либідь. Адже завдяки сімнадцятикілометровому руслу Либеді — яка бере свої витоки біля Шулявки, тягнеться аж до Звіринцю, де впадає в Дніпро — засновники міста мали природний захист від нападів з південного заходу, розвивали господарство вздовж річки й мали джерело води.
Мало яка битва поблизу Києва обходилась без згадки літописців про річку Либідь. Доля Києва завжди залежала від того, чи зможуть нападники форсувати Либідь, чи ріка вийде зі своїх берегів і стане нездоланною перепоною. Найвідоміша битва біля Либеді відбулась в 1036 році, коли Ярослав вщент розбив печенігів і через якийсь час вони зникли з історичної арени.
Либідський перевіз навпроти Осокорків не одне століття був одною з головних переправ з правого на лівий берег. Лаврські та видубицькі ченці так сварились через право володіти переправою, що доходило до бійок. А простих киян Либідь радувала карасями.
У 1837 році імператор Микола I затвердив план Києва, і в 1838-му в місті з’явилась нова дільниця (район) — Либідська. Тоді хутір Либідь належав генералу Байкову. Після його смерті в 1848-му хутір передали військово-інженерному відомству. Забудові Либідської дільниці сприяло будівництво фортеці на Печерську, після нього почалось переселення киян. Тоді виникла ідея впорядкувати Либідь так, щоб Київ нагадував Амстердам. Але через Кримську війну від дорогого проєкту довелося відмовитися. Пізніше планували перетворити Либідь на повноцінний транспортний канал, але чергові потрясіння поховали й цей задум.
Тим часом рівень води в Либеді падав. У 1868 році вийшла історія Києва Миколи Закревського. Він визнавав, що річка вже не така багатоводна, як у давнину. Тим часом Либідська дільниця продовжувала заселятися. Будівництво залізниці пожвавило приплив нових киян. Заселення Либідської дільниці мало свої особливості. Царський уряд забороняв звичайним євреям селитись в центрі міста (багатіям вдавалось уникнути цього обмеження), тож часто євреї оселялися саме на Либідській. Дільниця також стала центром розпусти. Особливо лихої слави зажила Яма. Не бракувало й самовільної забудови.
Що більше виростало будинків і підприємств на Либідській дільниці, тим каламутнішою ставала Либідь. Стічні води забруднили річку так, що замість каналу, як в Амстердамі, довелося збудувати колектор. Світова війна й революція на якийсь час загальмували забудову Києва та околиць, але в другій половині XX століття забудова почалась з новою силою, і до вісімдесятих років майже вся річка Либідь замкнули в бетонних мурах. Сьогодні відкрито лише трохи більш як 300 метрів Либеді.
Либідь у мистецтві
Парадоксально, але що більше ховали Либідь під бетоном, то більшим джерелом натхнення вона ставала для митців. Вперше до легенди про сестру Либідь звернулися не на правому березі, а на новозабудованому лівому. У 1970 році мозаїчне панно художника-монументаліста Григорія Довженка «Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь» прикрасило фасад кінотеатру «Ровесник» (тепер Театр ляльок) за адресою Миропільська, 1.
У 1982-му одним із символів Києва стала скульптура на пошану легендарних засновників Києва. Кам’яні Кий, Щек, Хорив і Либідь на березі Дніпра — улюблена фотозона багатьох поколінь киян. За традицією молодята після реєстрації шлюбу закидали букет у човен.
Після проголошення незалежності фігура Либеді була на грошових знаках номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 250, 500, а пам’ятник засновникам Києва зобразили на інфляційних 100, 200, 500, 1000, 2000, 5000 купоно-карбованцях.
У 1997 році Либідь з братами потрапили на поштову марку, і ще раз у 2000-му.
У 2001-му на Майдані Незалежності з’явилась ще одна скульптурна група на честь засновників.
У 2017 році на Поштовій площі засновники постали у вигляді малюків.
Пісню про «Либідь» співала Ніна Матвієнко.
Навіть сьогодні Либідь нагадує про себе киянам завдяки однойменній станції метро, готелю та видавництву.
Вона має своє коло дослідників і палких шанувальників. У 2016 році Олександр Михайлик виклав мережу карту басейну річки Либідь.
І куди без дигерів!
Хоч Либідь відлякує каламутними водами, захисники річки довели, що в ній ще водиться риба.
Непокірна Либідь під час злив нагадує про себе підтопленнями. Але забудовники бажають остаточно поховати ріку-легенду, без якої не було б того Києва, який ми знаємо.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Промзона чи рекреація: для чого гуляти берегом річки Либідь;
Фобія чи крадіжка. Як росіяни намагалися привласнити Шевченка;
Царське село в Києві: між блиском і несмаком;
Життя проти системи. Як науковець врятував Софійський собор;
