Розмальовки для дорослих: медитація чи роздратування?

Кажуть, розмальовки не просто доступне дозвілля, а ще й певна терапія. Але з ними забуваєш про все. Тоді борщі не варяться, діти не виховуються, собаки не вигулюються. Читачі розповіли Вікенду про свій досвід. А ви вирішуйте, чи варто починати.

Вероніка Бичкова волонтерить:

— За освітою я графічний дизайнер, довго працювала дизайнером вебсайтів. Потім мені набридло, і я вирішила змінити спеціалізацію і стати ілюстратором. Спочатку малювала в різних стилях, шукала себе. Чоловік подарував мені розмальовку Джоанни Басфорд «Чарівний Сад», і я зрозуміла, що хотіла б малювати подібні візерунки й орнаменти. Почала практикуватись і поступов виробила свій стиль. Джоанна Басфорд й зараз залишається моїм прикладом і натхненням.

Коли тільки починала свій шлях, мала бажання продавати свої малюнки на стоках типу Shutterstock, Adobe Stock, Etsy і заробляти цим. Декілька років присвятила спробам побудувати такий «бізнес», пробувала різні стратегії, стилі, паттерни, вела соцмережі. На жаль, не вийшло заробляти так, щоб на ці гроші жити.

Мої ілюстрації продаються на стоках, це приносить невеликий прибуток. Втім, це нудно, всі це роблять, це стандартний шлях для більшості ілюстраторів. Останні три роки мій основний метод монетизації навичок — робота на замовлення.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, я відчувала дуже багато гніву, прямо такої… знаєте, люті, яка шукала виходу. І я почала робити розмальовки з мотивами воєнного часу. Спочатку як арттерапію для себе, потім роздавала всім охочим в соцмережах, сподіваючись, що комусь вони теж допоможуть зняти стрес. Так народилася серія розмальовок з матюками і мемами військового часу. Людям вони дуже сподобались.

Мій план був таким: малювати сторінку на кожен день війни, війна закінчиться через 2-3 тижні, як нам обіцяв, простігосподі, пан Арестович, шоб він всрався, і у мене буде книга із, припустимо, 30 сторінок на кожен день війни. Я вірила, що зараз світ втрутиться, расію поставлять на місце, і війна закінчиться швидко. Не будуть же цивілізовані країни дивитись, як Україну стирають з лиця землі, правда? Я тоді так думала.

А через два роки я продаю цю розмальовку, щоб зібрати на аптечки, напам’ять знаю склад аптечки по IFAK, знаю, що таке пілпак, які ліки потрібні при ураженні хімічною зброєю і які бандажі та оклюзійні наліпки хороші, а які гамно. І що в рюкзаку постійно матиму не тільки блокнот з ручкою, а й турнікет і кровоспас.

Розмальовки стали частиною моєї волонтерської діяльності. Ми з колежанкою постійно робимо збори, щоб забезпечити знайомих військових аптечками й ліками. Я друкувала свої розмальовки у друкарні й продавала за донати на ЗСУ. Періодично передавали хлопцям на фронт – там теж був попит на такий спосіб зняття стресу.

А потім все стало на паузу, коли в ТЦ «Аполло» у Дніпрі прилетіла ракета. Друкарня, де я замовляла друк розмальовок, постраждала. Втім, нещодавно подруга віддала мені машинку для переплету, я купила матеріали та збираюсь відновити виготовлення розмальовок самостійно.

Що цікаво, сама я раніше не любила розмальовувати (мене захоплював лише процес створення розмальовок). А почала в цьому році, коли нервова напруга дійшла то певного рівня. Тепер я зрозуміла, в чому прикол. Моїй дитині 10 років, у неї РДУГ. Тож розмальовка іноді — лайтовий варіант побути разом, поробити щось «ненапряжне», щоб заспокоїтись і перестати бігати по стелі.

Можете підписатися на мій інстаграм і слідкувати, коли розмальовки за донат знову будуть доступні.

Анастасія Сумчева заробляє:

— Якийсь час я розмальовувала мандали, це заспокоювало. Коли цим «перехворіла», подумала: чому б не спробувати дещо інше? І почала створювати власні книги-розмальовки. Тепер успішно продаю їх на Амазоні у форматі print-on-demand. Тобто я завантажую макет на сайт і, якщо хтось його купить, магазин роздрукує та доставить.

Не можу сказати, що це особливо прибутковий бізнес. А якщо не розглядати як справу всього життя й основу фінансового добробуту, то нормально, — гроші на каву.

Американський ринок розмальовок надзвичайно різноманітний. У нас популярні здебільшого квіти, тварини й картини, а там розмальовують що завгодно — від фентезі до лайливих слів, тому просто обираю що мені ближче, що сама б хотіла розмальовувати. Інколи підкидає ідеї Midjourney — сервіс на основі штучного інтелекту, за допомогою якого я створюю розмальовки. Буває, генерую картинки на певну тематику й отримую щось помилкове, за що хапається фантазія. Або пропонується картинка у певній естетиці, яка чіпляє, і думаєш що круто було б у ній зробити не квіти, а їжу. Або влаштовує частина картини, але хочеться додати елементів. Тоді вже правлю макет, шукаю відповідні елементи та шрифти, додаю написи.

Напряму з покупцями не контактую, все бере на себе Амазон, але бачу, які книги продались протягом місяця та де їх купили. У мене купували зі Штатів, Великобританії, Німеччини, Іспанії, Канади й Австралії. Це дуже приємне відчуття — бачити, як книга подорожує світом. Відгуки на товар на сайті теж приємно бачити, особливо коли хтось зрадів покупці й написав відгук з фото. Цікаво спостерігати, як у різних країнах продаються різні тематики. У Штатах здебільшого їжа та інтер’єри, в Канаді гарно пішли портрети дівчат на тлі природи, в Британії купували гарно геловінську тему.

Юлія Сірош надихає і надихається:

— Розмальовую з дитинства, проте в СРСР це було доволі сумне хобі з похмурими наборами олівців на шість кольорів. Якось батьки «дістали» коробку з 12 олівцями, це було справжнє вау. Здавалося, я давно те хобі переросла, але кілька років тому випадково натрапила в інтернеті на розмальовку-антистрес з недитячими сюжетами, багатоелементними композиціями, дрібними деталями. І пропала. Спочатку був довгий період закоханості в роботи Джоанни Басфорд (це класика жанру), а нещодавно познайомилася з розмальовками Кербі Розанеса, і це чиста любов.

Працюю акварельними олівцями, маю набір на 120 кольорів. Знаю, що є спільноти, де люди діляться результатами, обговорюють процеси, але я сама собі розмальовую для розваги й релаксу. Буває, роздивляюся на пінтересті, як одну й ту саму картинку по-різному розфарбовують різні люди, як по-різному вони бачать одне й те саме зображення. На ютубі є цілі майстер-класи з розмальовування популярних картинок: автори докладно, по кілька годин знімають, якими кольорами користуються, як роблять тіні, як штрихують. Це захоплює.

Радана Кузьменко перезавантажується:

— Розмальовки — мій антистрес. У ранні двотисячні я малювала прості контурні малюнки для дітлахів, їм було цікаво зафарбовувати. Зараз роблю те саме з власною дитиною — це наш варіант спокійно провести разом час.

Якось після тривалого стресового періоду я вперше мала три години на самоті. Дістала розмальовку, фломастери, гелеві ручки, сіла на підлогу й весь час просто зафарбовувала дрібні елементи. Полегшало. Для мене це не хобі, а варіант нерегулярного дозвілля чи перезавантаження.

Тетяна Крижанівська розвивається:

— Розмальовки дали мені поштовх для написання власних картин. У розмальовках найвищого рівня складнощі безліч дрібних деталей. Коли зафарбовувала, не завжди розуміла, що саме я розмальовую чи якого персонажа наразі «створюю», тобто процес був суто механічним. Це мені не подобалося, я за усвідомлений підхід до будь-якої справи. Тому купила підготовлене полотно на підрамнику і почала творити власні картини. Наразі маю 30 робіт.

Наталія Степанова згадує дитинство:

— У дитинстві полюбляла розмальовки, у мене було багато журналів-казок, наприклад, «Попелюшка» чи «Фет-Фрумос». Однією з найкрасивіших, вже в 14-15 років, була збірка з історії костюма. Які там були сукні та зачіски!

Коли я працювала в школі, розмальовки були у зошитах з домашнього читання Dive into English. Учні були в захваті від того, що я теж розфарбовую ілюстрації, та ще й акуратно! А я заспокоювала нерви. Тоді ж купила величезну коробку олівців. У моєму дитинстві не було такого розмаїття кольорів. Хоча досі зберегла кілька олівців, з якими колись пішла у перший клас. Використовую, так.

Кілька років тому я купила розмальовку-антистрес для дорослих «Чарівний сад». Але… для мене це навпаки стрес. Там дуже-дуже дрібні деталі. Листочки, листочки, ще листочки. Втомлює постійно контролювати рухи та використовувати лише частину палітри. Тому книжка лежить на полиці. Інші для дорослих гортала у книгарнях, але більше жодної не купувала.

Після обговорення теми захотіла подивитися, а що сучасного дитячого є. Можливо, щось казкове чи анімешне піде краще за «антистрес».

Ксенія Пєтухова відновлює ментальне здоров’я:

— Колись я геть не розуміла ці антистрес-розмальовки. Занадто дрібні, занадто складні, ще й сторінки просвічують. Кілька разів пробувала, не сподобалося. Аж поки не подарували розмальовку з лайкою. Ото дійсно був антистрес!

Зрозуміла, що мені не подобається малювати сучасними олівцями. Та й від фломастерів я не в захваті. А акварельні маркери та спиртові, зі стержнем-пензлем, мене просто захопили.

Розмальовки дають мені відновлення ментального здоров’я. А ще допомогли напрацювати звичку сприйняття інформації на слух, що так і не вдалося за роки навчання в університеті. Саме під малювання я призвичаїлася слухати аудіокниги. Шукала озвучки, які не дратують, програми читання з екрана, звикала тримати два фокуси уваги одночасно: на розфарбовці та на книзі. За кілька років більш-менш призвичаїлася. Це допомогло в роботі, де є багато зустрічей, нарад і консультацій у режимі відео.

Анна Перевозник концентрується:

— Розмальовки почалися у 2015 році, коли побачила в мережі картинки-антистрес та роздрукувала на роботі на принтері: простеньку, з невеликою кількістю деталей, з пташкою та квітами. Потім колега подарувала «Зачарований ліс», де в різні роки розмальовували сторінки діти родичів і друзів. Тепер приємно відкрити посміятися або поностальгувати. Зараз здебільшого купую книжечки з мандалами. Розфарбовую під час розмов телефоном, бо подруги люблять довгі розмови, а я фізично не можу стільки часу з порожніми руками просидіти. Або слухати якийсь вебінар, інтервʼю, подкаст чи просто музику. Я ще в школі бісила вчителів тим, що могла слухати уважно, лише малюючи в зошиті. Усі зошити були обмальовані. Мене розмальовки розслабляють і допомагають не літати думками зі швидкістю світла.