Як ніколи голосно звучать заклики до того, щоб Україна домовлялася про мир з Росією. Але, як показує історія, ці домовленості не вартують і паперу, на якому написані. Олександр Вітолін продовжує розповідати про найпомітніші приклади, коли Росія не дотримувалася договорів.
Нестор Махно і Революційна Повстанська Армія
Нестор Махно зовсім не схожий на мрійника Володимира Винниченка, який вірив у перспективність відносин з більшовицькою Росією. Махно передбачав недовговічність союзу з червоними, але навіть він не повірив, що Ленін зрадив українських анархістів настільки швидко.
Ініціатором союзу виступив Махно. З політичного погляду причини для анархістсько-більшовицького союзу були виправдані — білогвардійці Денікіна були ідеальним спільним ворогом, що мав примирити махновців і червоноармійців, які ворогували між собою. Махновці форсували Сиваш і успішними діями дали можливість більшовикам захопити Крим. Та щойно це сталося, махновці стали більшовикам непотрібні — і їх оголосили ворогами революції. Але й після цього блискавичного віроломства та арештів махновців повстанська армія Нестора не стала легкою здобиччю для більшовиків. Врешті решт махновцям довелося емігрувати або йти в підпілля.
Нарада з безпеки і співробітництва в Європі
У 1975-му Радянський Союз в Гельсінкі підписав з 33 європейськими країнами, а також США і Канадою Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі. Обіцянки радянського уряду щодо співпраці в міжнародно-правовій сфері та галузі прав людини ввели в оману багатьох західних політиків і урядовців, також їх успішно використовувала радянська пропаганда. Водночас членів Української Гельсінської спілки, яку сформували для контролю за дотриманням зобов’язань з прав людини, в УРСР жорстоко переслідували. Так радянський уряд довів, що насправді не збирався виконувати взяті на себе зобов’язання.
Османська імперія
Кримська війна закінчилася підписанням Паризького договору в 1856 році між Російською й Османськими імперіями, а також Великобританією, Францією, Пруссією, Австрійською імперією та Сардинським королівством. Для Османської імперії особливо важливою була заборона Російській імперії мати в Чорному морі військовий флот і арсенали. Демілітаризація Російської імперії дозволила їй закінчити війну з мінімальними втратами та повернути Севастополь та інші кримські міста, захоплені раніше антиросійською коаліцією. Але минуло п’ятнадцять років, Російська імперія зміцнилась, а геополітична ситуація в самій Європі змінилася настільки, що відмова Росії від демілітаризації в Чорному морі не викликала жодного спротиву з боку європейських держав. Така поступливість пришвидшила нову російську-турецьку війну.
Польща
Спільна історія Росії та Польщі багата договорами й угодами, які не раз порушувалися. Але хотілося б звернути увагу на маловідомі радянсько-польські «перемовини», які трапились не так давно — в 1945 році. Радянський Союз хотів встановити контроль над Польщею. Червона армія вже стояла в Польщі й підтримувала Тимчасовий польський уряд, лояльний до Москви. Але у Великобританії знаходились легітимні представники польського уряду, що емігрував туди в 1939-му. Польські урядовці в Великобританії опинились в складному становищі. Учасники Ялтинської конференції погодилися на продовження діяльності Тимчасового уряду, бо Великобританія та США після війни не хотіли нового конфлікту через далеку Польщу. Польським урядовцям не залишалося нічого, як прийняти СРСР на переговори. 27 березня 1945 року до Прушкова прибули шістнадцять представників польського уряду з Великобританії. Але замість переговорів польських представників заарештували та вивезли до Москви. Великобританія та США висловили протест, але не більше. Поляків звинуватили у заохоченні терору проти червоноармійців на території Польщі (в Польщі загинуло приблизно двісті червоноармійців). На Московському процесі лише трьох з шістнадцяти «перемовників» визнали невинними, решту засудили до різних термінів ув’язнення. Головнокомандувач Армії Крайової Леопольд Окулицький і заступник прем’єр-міністра Ян Янковський загинули в ув’язнені. Ось що означає домовлятись з Москвою, коли вона відчуває свою безкарність.
США
Під час Другої світової війни постачання по лендлізу врятували Радянський Союз. За цим договором після закінчення війни Радянський Союз мав повернути США техніку, яка залишилась, або оплатити її вартість. Знищена техніка відшкодуванню не підлягала. Загальність вартість американських поставок по лендлізу сягала майже 11 мільярдів доларів. За підрахунками США Радянський Союз мав відшкодувати лише 2,6 мільярда доларів, але після переговорів цю суму зменшили вдвічі. Отже, радянському уряду треба було повернути трохи більше десятої частини отриманого від США. Але СРСР і цю суму хотів зменшити до 170 мільйонів доларів. Переговори про відшкодування лендлізу затягнулися аж до 1972 року. Тоді досягнули домовленості про повернення 722 мільйонів доларів, з яких СРСР повернуло лише 48. Чергова напруженість в радянсько-американських відносинах поставила крапку на подальшому відшкодуванні лендлізу.
Переговори поновилися після розпаду СРСР. Остаточні ці та інші радянські борги погасили аж у 2006 році. Купівельна спроможність долара тоді настільки змінилася, що Росії було вигідно повертати борги — це вже були не такі й великі гроші, а натомість вона покращила свій імідж на міжнародній арені.
Татарстан
30 серпня 1990 року в Татарстані ухвалили Декларацію про державний суверенітет Татарстану. Політична верхівка Татарстану цим кроком прагнула переформатувати Радянський Союз у більш м’яку федерацію. Зміну відносин між Татарстаном і Москвою зірвали, але прагнення Татарстану до більшої самостійності не зникло. 18 жовтня 1991 року проголосили акт про державну незалежність Татарстану. Після проголошення утворення Союзу Незалежних Держав, який мав стати наступником СРСР, Татарстан бажав бути в його складі, але як самостійний суб’єкт, а не як частина Росії. 21 березня 1992-го на референдумі дві третини населення Татарстану проголосували за статус суверенної держави. 6 листопада того ж року прийняли Конституцію Татарстану як суверенної держави.
У 1994-му Татарстан погодився на Договір про взаємне делегування повноважень із Російської Федерацією до 2000 року на правах держави з конфедеративним статусом. Цього часу Росії вистачило для подолання внутрішніх труднощів, і після 2000 року Татарстан мав справу вже не з розгубленими й поміркованими єльцинськими бюрократами, а з жадібною до влади путінською системою, яку федералізація цікавить тільки тоді, коли вона ослаблює інші держави. Після цього Татарстан наче став рівноправним суб’єктом, але на справі з кожним роком його суверенітет танув на очах.
Україна
А який договір України з Росією ви запам’ятали найбільше? Массандрівські угоди про поділ Чорноморського флоту? Будапештський меморандум? Харківські угоди 2010-го? Мінські угоди 2014-го? «Зелений коридор» під Іловайськом? «Хлібні перемир’я»? Мінування ДАПу під приводом виносу санітарних втрат?
Франція
У 1807 році Наполеон Бонапарт розгромив російські війська під Фрідландом. Імператор Олександр I був змушений почати переговори про мир. Для підписання договору Наполеон зустрівся з Олександром I у Тільзиті. Наполеон побачив в Олександрі I можливого союзника й запропонував йому антибританський союз — континентальну блокаду. Домовилися навіть до зобов’язання підтримувати один одного у наступальних і оборонних війнах. Визнання нових територій — німецьких земель — зробило Наполеона найвпливовішим європейським володарем. Росіяни, які фактично воювали за інтереси Пруссії, почували себе приниженими.
Завдяки союзу з Наполеоном Росія приєднала Фінляндію, а в 1809 році Росія отримала частину Східної Галичини від Австрії, яка зазнала поразки у новій війні з Наполеоном. Але потяг Олександра I до геополітичних інтриг нітрохи не зменшився, тому Росія припинила континентальну блокаду Британії. А коли Наполеон скасував кріпацтво у Варшавському герцогстві, то Олександр І сприйняв чужі свободи як зазіхання на Росію і почав готуватися до вторгнення. А Наполеон своєю чергою оголосив війну Росії.
Фінляндія
Спроба більшовиків влаштувати всесвітню революцію обернулась радянсько-фінською війною 1918-1920 років. Ця війна закінчилась підписанням Тартуського мирного договору . Важливо, що радянська сторона скористалася внутрішніми незгодами фінів, які не мали єдності щодо того, чи варто відвоювувати втрачені території. За чотири місяці поки фіни сперечались між собою і сподівались на дипломатичне вирішення, радянські війська змогли окупувати Східну Карелію. Однак після Тартуського миру більшовики зовсім не збиралися відмовитись від ідеї всесвітньої революції і використали мир для нарощування сил і в 1939 році під приводом підтримки фінських комуністів знову вторглись в Фінляндію.
Японія
Напад Радянського Союзу на Японію 8 серпня 1945 року світ сприйняв абсолютно нормально. Адже на той момент світ остаточно поділився на «вісь зла» і антигітлерівську коаліцію, до якої Японія явно не входила.
Варто звернути увагу на те, наскільки теплими й доброзичливими були відносини СРСР і імператорської Японії до цього нападу. 13 квітня 1941-го в Москві країни підписали акт про нейтралітет, який передбачав підтримання дружніх відносин і повагу територіальної цілісності й недоторканності обох сторін. Після нападу Гітлера на СРСР японці не порушили підписаний ними договір, хоча напад на ослаблений СРСР дав би можливість Японії легко завоювати території й повністю змінити геополітичну ситуацію у світі. Подальше дотримання Японією нейтралітету дало можливість СРСР накопичити сили й почати масштабний контрнаступ в 1943-му. Та в 1945 році Великобританія та США пообіцяли СРСР японські території в обмін на вступ Радянського Союзу до їхньої антияпонської коаліції. Сталін не вагався і без жодних сентиментів кинув Червону армію на Маньчжурі, Корею, Південний Сахалін і Курильські острови. Через цю забаганку Сталіна загинуло від 8 до 20 тисяч радянських солдатів.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Від Чудського озера до Чечні: фейкові тріумфи росіян;
Російсько-японська війна: фейкові новини та ганебна Z;
Привиди, снайпери та чужі літаки: як фіни дали чортів радянській армії;
Фейкові тріумфи радянської економіки: між калюжею та каналом;
