Грандіозна постать, та чи справді ми знаємо її? Чи відома нам Леся Україна не зі шкільної програми? Письменниця Ольга Карі склала для Вікенду огляд важливих книг, щоб дізнатися про мисткиню з найнесподіваніших боків її життя, творчості та особистої історії.
Збірка есеїв «Ті, що творили «Перший вінок», есей Олени Кицан: «Література — моя професія»: Леся Українка
Цей есей налаштовує на знайомство з незнайомою нам Лесею Українкою. Олена Куцан обтрушує пилюку шкільного образу «вічної революціонерки», а натомість пропонує нову, олюднену оптику погляду на письменницю як на жінку, яка мала непрості стосунки з матір’ю, досить болісно переживала хворобу (давайте вже викинемо на смітник історії луску пропаганди, що заперечувала в Лесі все людське, жіноче, інтимне й неідеальне), яка кохала та страждала, була доброю товаришкою іншим і надійною опорою самій собі, а ще все життя, навіть усвідомлюючи, яким швидкоплинним воно буде, пізнавала світ і саму себе. Любила гарний одяг і зналася на ньому, підтримувала молодих і талановитих, обожнювала книги, все життя шкодувала, що мала лише домашню освіту.
І звісно ж, щоб добре розуміти історичний контекст та побачити обличчя Лесиних посестер і сучасниць, обов’язково погортайте розкішне перевидання «Першого вінка», жіночого альманаху, що вийшло у видавництві Creative Women Publishing (збірка сучасних есеїв іде в комплекті до основної книги). «Перший вінок» побачив світ у 1887 році коштом і зусиллями Наталії Кобринської та Олени Пчілки, матері Лесі Українки. Під палітуркою альманаху зібрані твори 17 українських письменниць. Книга є блискучим прикладом жіночого письма та літературного посестринства, до участі в якому долучилась і Леся Українка.
Апокриф. Чотири розмови про Лесю Українку: Леся Українка, Оксана Забужко, Святослав Шевчук
Унікальна книга-дискурс, яка пояснює вустами Предстоятеля УГКЦ Святослава Шевчука та письменниці Оксани Забужко, якими були стосунки Лесі Українки з християнством — якщо коротко, то непростими, а часом і драматичними. Це — чи не перша спроба богословського аналізу виданих поем і драматичних творів Лесі Українки, написаних на сюжети з євангельської та ранньохристиянської історії. Бо, як то кажуть, прочитати мало, треба ж ще й зрозуміти, а як розуміти, коли контексти та ключі до розуміння тепер належать до дуже вузької ніші людських знань?
Книга містить чотири розмови Оксани Забужко та Святослава Шевчука, а також аналіз кількох творів мисткині, які дешифрують тексти й контексти з погляду історії людства та релігійного дискурсу.
Повне зібрання листів Лесі Українки (тритомне видання)
Видавництво «Комора» зробило розкішний подарунок усім шанувальникам, читачам і знавцям української літератури, видавши епістолярну спадщину Лесі Українки у трьох грубезних томах. З листів дізнаємося, з ким товаришувала Лариса Косач, ким захоплювалася і з кого кпила, що читала, де бувала, чим журилася і про що мріяла, як народжувалися задуми її творів…
З листів, написаних до рідних, близького оточення і «товаришів по зброї», постає блискуче освічена українська аристократка, активна, затята, рішуча. Її листи уперше опубліковані без вилучень, зі збереженням авторського правопису — вони самі по собі вже є цінним творчим спадком, надто в епоху, коли листування на папері перетворилося на забуте і малоцікаве мистецтво.
Леся Українка. Книги Сивілли, Тамара Гундорова
У цій книзі літературознавиця Тамара Гундорова переосмислює біографію Лесі Українки, в якій щільно перепліталися хвороба і творчість, Україна та чужина, класика і сучасність, політика і мистецтво, любов і смерть. Що пов’язувало письменницю з Ольгою Кобилянською, як на неї вплинула смерть Сергія Мержинського, яким був шлюб із Климентом Квіткою, чому стосунки з матір’ю, Оленою Пчілкою були болісними й часом прикрими — відповіді на ці питання знайдуться на сторінках книги.
Це ґрунтовна розповідь про життя Лесі Українки, яке дає широке розуміння того, ким вона була, якою вона була й чому сьогодні без неї канон української літератури неможливий.
Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій, Оксана Забужко
Непросте читання. Нелегка книга. Тож якщо маєте упередження до тих самих довгих-забужкових-речень, налаштовуйтеся, що читання буде довгою, але неймовірно захопливою подорожжю. Оксана Забужко препарує епохи та культури аж до голих кісток, до самих атомних ядер — і ті, що передували життю Лесі Українки, і ті, що прийшли після неї. Ця книга дає вичерпну відповідь на питання: хто така Леся Українка і чому знайомство з нею не має спинятися на «Лісовій пісні» та кількох шкільних уроках літератури, чому нам важливо не просто вшановувати мисткинь, а навчитися їх читати і розуміти, декодувати ті глибинні сенси й зашифровані послання, що не мають терміну давності та мусять бути почуті нами.
А ще це історія українського лицарства, української аристократії і того, як їх заступила хамократія і різного штибу «какаяразніци».
А все-таки прийди! Вибрана проза, Леся Українка
Проза Лесі Українки дуже мало читана українськими читачами. Авжеж, прозовий доробок письменниці (в якому чимало недописаних творів) і близько не дорівняється до її поетичної та драматичної спадщини, та все ж короткі оповідання Лесі Українки дивовижно озиваються нам сьогоднішнім. Читаєш і відмовляєшся вірити, що це вийшло з-під пера ціле століття тому — війна з її болем і тривогами, що затруюють життя, Крим, де росіяни почуваються, як удома, і заледве зауважують темних і похмурих поглядів, що дивляться їм у спину, заміжжя, яке і подосі нав’язується жінкам як єдиний сценарій життя, прожитого недарма! Одне з найстрашніших оповідань у збірці — «Жаль», такий у ньому безмір відчаю і жаху, безвиході і смутку. Софійка виходить заміж за багатого князя, живе собі на втіху і задоволення, аж поки одного дня її немолодий чоловік помирає, залишивши молодій дружині самі борги. І далі починається метушливе, але невблаганне падіння на дно, бо ж охочих позловтішатися з «невдатної княгині» не бракувало.
Спогади про Лесю Українку, Тамара Скрипка, двотомне видання
На сьогодні видання вже раритет, але розшукати по книжкових барахолках і не збанкрутувати після покупки можна. Книги того варті: це дивовижно цікаве зведення фамільного архіву, з якого постають не лише живі образи мисткині та її рідних у родинному середовищі та серед друзів, а й розповідається історія славного роду Драгоманових-Косачів. Книга підсвітлює його цінності, візії майбутнього України — громадського та політичного, культурного та соціального, що формували Лесю Українку. Листи, спогади, оповідання, нотатки, щоденники близьких і рідних письменниці (матері, сестер, братів, племінниць, чоловіка, виховательок) стали призмою, крізь яку ми бачимо, якою Леся запам’яталась її сучасникам, якою була в домашніх стінах, куди і як мандрувала, чим надихалась, з ким і як спілкувалась, листувалась.
Спогади про мисткиню, наче камінчики, укладаються в мозаїку родинного літопису Драгоманових-Косачів, і залишають по собі щемливий сум від втрачених і знищених скарбів, що їх привласнила собі радянська влада — від родинних маєтків до образу самої письменниці, з якої намагалися ліпити мало не затяту більшовичку, якою Леся ніколи жодної хвилини свого життя не була.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Як боротися зі смутком: місця Лесі Українки у Києві;
Класна класика: гід по українських видавництвах;
Жінки пишуть: 7 книжок про війну;
Секс на полонині та пошуки пригод: українське літературне кохання;
