І мішку з-під картоплі в АТБ можна дати друге життя! Анна Канелюк знає, як це зробити. Дівчина створює стильний одяг із вживаних речей. Майстриня розповіла Вікенду, як перетворює старі тканини на особливі вироби, комбінує стилі, фактури та піклується про екологію.
Як все починалося
Захоплення шиттям почалося з дитячих гостювань у тітки-швачки в Херсоні. Тітка Анни була професійною швачкою й працювала в ательє. Племінниця проводила там чимало часу на канікулах. Так почалося її знайомство з шиттям і переробленням тканин. Маленькі клаптики з тітчиної роботи ставали основою дитячих шедеврів — одягу для ляльок Барбі.
Анна виросла в Каховці, а після школи переїхала до Києва, який тепер називає домівкою.
— У столиці багато затишних місць, де можна побути на самоті й де знайти нові знайомства. Я обожнюю «Подільський Шук» і «Хвильовий», саме ці місця подарували мені багато цікавих людей, з якими я зараз активно спілкуюся, — каже вона.
Під час декрету Анна займалася логістикою у відомого дизайнера, але тема апсайклінгу не давала їй спокою: вона перетворювала речі для себе, сім’ї та друзів. У 2024 році почала публікувати фото виробів у соціальних мережах.
— Після повномасштабного вторгнення процес створення давав відчуття спокою та позитивні емоції. У голові з’являлися нові, іноді дивні поєднання тканин, текстур і принтів. Друзі підтримували й казали, що в мене унікальне бачення, яке варто показати людям. Улітку 2024 року я вперше взяла участь в офлайн-барахолці, де продавала речі за донати. Почула багато компліментів унікальності моїх виробів. Тоді я зрозуміла, що завдяки апсайклінгу можна не лише дбати про екологію, а й робити добрі справи.
Як із хаосу народжується виріб
— Мій процес творення дуже хаотичний. Висипаю на підлогу пакет вживаного одягу, поєдную елементи, як підказує уява, починаю різати. У процесі бачу, що варто додати чи змінити. Інколи надихаюся Pinterest та роботами закордонних апсайклерів. Проте копіювати когось неможливо — у кожного свої унікальні матеріали.
Анна використовує будь-які вживані речі, які можна переробити. Одяг приносять знайомі, знаходить його у групах, де роздають безплатно, на секондах, «Шафі» та OLX. Головне правило — використовувати саме вживані речі.
Як подружити футболки з сорочками
Майстриня не працює з конкретними замовленнями. Каже: «Коли маю натхнення, створюю річ, виставляю фото у соціальні мережі. Люди, яким подобається, можуть забрати. Колекції формую лише для офлайн-барахолок — тоді створюю від 10 речей і більше».
Найпопулярніші з робіт майстрині — сорочки, поєднані з футболками. Вони оверсайз і унісекс.
— Найбільша проблема — простір. У мене немає майстерні, вдома бракує місця для зберігання матеріалів. Мрію створити великий хаб або цех, де можна буде приймати одяг, переробляти його, фарбувати та шити нові речі. Також маю лише дві непрофесійні машинки, тому працювати зі щільними тканинами поки складно. Мрію стати таким майстром, який може зробити апсайкл з будь-чого. Якось я навіть зробила апсайкл з сітки з-під картоплі з АТБ.
Анні подобається працювати з різними фактурами: наприклад, поєднувати в’язаний светр із рваним денімом і мереживом. Також вона любить техніку тай-дай (від «tie» — зав’язувати, скручувати та «dye» — фарбувати — техніка фарбування тканини, коли її зав’язують або затискають у різних місцях, створюючи плями або нерівні ділянки), де завжди цікаво спостерігати, який візерунок вийде.
— Зазвичай я віддаю перевагу натуральним тканинам, але синтетику теж переробляю — наприклад, зі спортивних футболок створюю яскраві речі для танців або зйомок. Усе відбувається інтуїтивно — я просто дивлюся, які матеріали можна цікаво поєднати. Асортимент, кольори, принти та вигляд апсайкл завжди залежать саме від того, який у мене настрій, — розповідає майстриня.
Швидка мода та її наслідки
— На мою думку, фаст-фешн — це зло. Тонни текстилю роками лежать на звалищах, а ми продовжуємо купувати новий дешевий одяг, за яким часто стоять дитяча праця й небезпечні умови виробництва.
Майстриня вважає, що апсайклінг — це спосіб боротися із надмірним споживанням і негативними наслідками швидкої моди. Розповідає, що за даними міжнародних екоактивістів, навіть якщо завтра повністю зупинити виробництво нового одягу, його вистачить людям приблизно на вісім років. Це змушує її замислитися.
За її словами, ринок апсайклінгу в Україні розвивається динамічно — щодня зростає інтерес до цього напрямку. Багато українських зірок носять апсайкл, популяризують його та поступово перетворюють на тренд.
Апсайклінг — це поєднання творчості, моди та екосвідомості. Це не просто мода, це наше нове майбутнє, вважає дівчина.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Каштан на грудях, пташки на шиї. Як працює майстерня скла;
Від янгелика до вареника. Де шукати прикраси-талісмани;
Київські коти та прикраси. Історія художниці з Києва;
Не танцюйте з каштанами. Як киянка робить керамічні прикраси;
