Де попити води з льодовика та як він вплинув на наші землі? Чому льодовиковий період назавжди змінив людей? Які подарунки та загадки залишилися нам? Історик Олександр Вітолін зібрав цікаві факти та наукові гіпотези.
Льодовикові періоди — це не аномалія у природі. Утворення льодовиків, їхнє нагромадження і рух з наступним таненням — природній процес життя нашої планети. Вимирання одних видів і піднесення інших внаслідок зміни клімату — такий самий природний процес.
Перше зледеніння Землі почалось майже 2,5 мільярда роки тому. Тоді наша планета мала зовсім іншу географію континентів і океанів. Це був час суперконтинентів у величезному світовому океані. Ні людей, ні їхніх предків тоді не було. Землю населяли губки, гриби та багатоклітинні організми, чиї рештки поки не піддаються чіткій класифікації.
Наступна ера зледеніння була ще довшою і тривала з 850 по 630 мільйонів років тому. Вчені припускають, що тоді Земля перетворилась на одну величезну сніжку. Після закінчення цього найхолоднішого льодовикового періоду почались процеси формування нових видів і континентів.
Льодовики відступали й наступали. Земля змінилась настільки, що з’явилися знайомі нам океани й континенти та наші далекі-далекі пращури. Хоча цю Землю ми могли не впізнати, адже Сахара була не пустелею, а сніжним «курортом» або квітучою долиною.
Два з половиною мільйона років тому почалася Сучасна льодовикова ера. Сучасна, бо вона досі триває. Навіть якщо влітку термометр показує всі плюс 40 за Цельсієм. Просто нам пощастило жити в міжльодовиковий період — інтергляціал. Цей період застав появу первісних людей на землях, які згодом стали Україною.
Перші льодовики на території сучасної України накрили собою Карпати. Досягнувши найвищої точки, льодовики на якийсь час спинились. А після танення залишили численні гірські озера.
Вдруге льодовики не спинились і пішли значно далі. Дніпровське зледеніння тривало з 230 000 по 100 000 років до нашої ери.
Крайня точка, до якої просунувся Дніпровський льодовик, знаходиться на 48°38′33″ північної широти, у Верхньодніпровську Дніпропетровської області.
Льодовики вплинули на формування українського ландшафту, наприклад, вони поглибили та змінили русла українських річок.
Принесенні льодовиками піски й галька сформували в Поліссі хвилясті піщані рівнини — зандри. У Поліссі зандри можна зустріти межиріччях річок Десна-Убідь-Ревна і Уж-Тетерів.
Варто було льодовику трохи відступити — і за ним залишались пустки без жодної рослинності. Вітри видували з цих пусток піщинки і надували дюни, які, на відміну від зандрів, формувалися з місцевого піску.
Поки вітер розвівав піски в степах, льодовики несли з собою з півночі суглинки, гальку й валуни. Принесені льодовиками відкладення після їх танення сформували морени.
Три чверті території України вкриті лесом — кварцовими піщинками, принесеними льодовиками, а потім розвіяними вітром. Лес покращив структуру українських чорноземів, завдяки чому вони стали такими родючими.
Київське Полісся надзвичайно багате на різноманітні відкладення — морени, «лесові острови», зандри. Сам Київ являє лесову рівнину, яка складається з розрізнених «лесових островів», але ці «острови» не створюють суцільний масив і мають різне походження.
У Київській області найбільший інтерес для вчених становить Чорнобильсько-Чистогалівський комплекс крайових утворень. Цей комплекс добре зберіг як рельєф, так і відкладення, що залишились після льодовиків.
У Києві воду зі смаком льодовика можна скуштувати в бюветах з водного горизонту завглибшки 300 метрів.
Але туристам до вподоби інші об’єкти, які з’явились завдяки Дніпровському льодовику. На думку науковців, долина нарцисів на Закарпатті утворилася внаслідок зсуву ґрунту, спричиненого льодовиками. Подібні долини льодовики утворили і в інших країнах.
У Старуні на Івано-Франківщині завдяки особливостям місцевого ґрунту в чудовому стані збереглись рештки мамута, волохатого носорога, гігантського оленя і іншої фауни льодовикового періоду. Тож сьогодні Старуня — геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення, хоча місцеві називають її просто Парком льодовикового періоду.
Кам’яне село біля Рудні-Замисловецької на Житомирщини — унікальний геологічний заказник, який причаровує валунами принесеними або відкритими льодовиками.
Канівські гори, зокрема й Чернеча гора, на якій похований Тарас Шевченко, на думку науковців, також могли утворитися від зсувів, спричинених льодовиками.
Льодовики змінювали не тільки ландшафт, а й флору і фауну України. Види доби пліоцену вимерли, почалась доба сучасних видів.
Теплолюбиві релікти залишились лише на самому півдні. На кордоні з льодовиками переважала рослинність тундри. У степах з двометровою травою жили мамути, носороги, бізони, коні й олені.
Мамут означає земляний кріт. Саме так, коли наші предки знаходили перші кістяки ламутів, то не могли повірити, що така велика тварина могла просто вимерти. Вирішили, що вони мешкають під землею, а людям на очі потрапляють лише кістяки померлих тварин. Уявляєте, як моторошно було думати, що з землі може вилізти такий гігант?
Мамут — українська назва. Мамонт — зросійщений варіант. Зараз українська мова допускає використання обох варіантів.
Первісних людей, яким «пощастило» бачити льодовик, часто називають печерними. Але імовірно печери могли виконувати роль тимчасових укриттів. Для постійного проживання печери зовсім не годились: там могли мешкати інші тварини, було занадто вогко, не було вентиляційних ходів, тож вони не годились для розведення вогнища. Печери могли стати пасткою, якщо первісних людей вистежив би більш небезпечний ворог. Вижити людству в умовах зледеніння допомогли розум, спільні дії родової общини і вогонь.
180 тисяч років тому почалося потепління. Танення Дніпровського льодовика значно змінило розміри та глибину Чорного моря. Імовірно, саме потоп від танення цього льодовика зберігся в пам’яті наших предків як біблійний потоп.
12 тисяч років тому Льодовиковий період остаточно відступив з Європи. На території сучасної України почав формуватись теплий клімат. Але льодовиковий період насправді не закінчився й ще повернеться, можливо, навіть не раз.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Від альтанки до храму. Найстаріші місця та об’єкти в Києві;
Секретна гілка та доісторичні істоти. 24 факти про київське метро;
Палаци, собори, ворота: 10 київських памʼяток, які відбудували;
