Старий буркотун, втомлений від життя. Том Генкс зіграв головну роль у новій сентиментальній стрічці. Вікенд подивився фільм «Чоловік на ім’я Отто» та розповідає, до чого тут Булгаков, кіт і спроби самогубства.
Його бісять тупі продавці в супермаркеті та нахабні сусіди по ЖК. Дратують бездомний кіт і приятелька, що просить про допомогу. Здається, Отто (Том Генкс) ненавидить людей і тварин. Він робить усе, щоб відгородитися від них і лише на цвинтарі почувається розслаблено й комфортно. Старий буркотун приходить туди до могили дружини Соні.
На перший погляд, Отто — той вічно незадоволений дід, який є в кожному дворі, а може й в кожній родині. Лише він живе за правилами та не втомлюється нагадувати всім іншим про їхнє існування. Спочатку навіть співчуваєш, коли він виправляє всі ті дурнуваті порушення, які щодня виробляють оточуючі. Але згодом хочеться струсонути героя, щоб перестав нарешті дратувати та дратуватися.
І в той момент, коли Отто, здається, знайшов вихід із глухого кута, в його життя стрімко вривається галаслива сімейка нових сусідів. Вагітна життєрадісна Марісоль (Маріана Тревіно), мати двох допитливих дівчат та дружина айтівця, має безліч питань, пропозицій і судочків з їжею для нещасного сусіда.
Отто раз за разом шукає способи піти з життя. І ми разом з ним вивчаємо всі можливі недосконалості кожного. Не так-то й просто, виходить, потенційним самогубцям досягти бажаного результату, навіть таким високоорганізованим, як наш герой! Одночасно ми разом з Отто згадуємо їхнє з Сонею (Рейчел Келлер) щасливе минуле життя. Цікаво, що роль молодого закоханого грає Трумен Генкс, син зірки.
Суїцидні спроби знову закінчуються невдачами, а від аналізу цих невдач Отто відволікають чергові прохання Марісоль та її чоловіка. Їм потрібні то викрутки, то драбина, то вечірня нянька для дівчат, а допомогти з цим може лише мовчазний сусід. То хто ж переможе в протистоянні?
Стрічка точно буде цікавою шанувальникам відомого твору Фредеріка Бакмана «Чоловік на ім’я Уве». Це вже друга екранізація драми. Першими історію екранізували шведи. Американську версію режисерував Марк Форстер («Крістофер Робін»). Двічі оскароносний Том Генкс не лише зіграв головну роль, а й став одним з продюсерів фільму. Геніальний Генкс грає настільки виважено, що ні на мить не затьмарює інших персонажів, навіть кіт має стільки уваги та екранного часу, скільки потрібно, щоб глядачі в нього закохалися.
До речі, на нью-йоркську прем’єру стрічки Том Генкс прийшов з котом Смеаголом на руках. За вісім тижнів знімань пухнастий красень не лише блискуче справився з роллю, а й став улюбленцем знімальної команди.
Загалом в американців кіно про старого буркотуна вийшло жвавішим і сентиментальнішим, ніж у шведів. Дія відбувається в Пенсільванії, сюжет набув легкості та певних голлівудських шаблонів, скандинавська суворість тут поступилася американській сентиментальності. Але глядач точно нічого не втратив, а може й дещо отримав на додаток.
Чи буде цікавою картина тим, хто ніколи не чув про Бакмана та його книжки? Запевняємо, що буде. Українському глядачеві точно буде цікавим ще один момент, який може пройти поза увагою інших. Мова про книжку Булгакова, яка виникає то тут, то там за сюжетом. Здається, її єдина задача — підкреслити інтелектуальний снобізм одного персонажа та недолугість іншого.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: «Операція „Фортуна“: Мистецтво перемагати»: зі стилем і без українців;
Меню: пекельна кухня шефа Словіка;
Як підтримати тих, кому важко: 10 простих правил;
Затишок, безпека, вайб: як працюють улюблені книгарні Києва;
