Цими вихідними музична машина часу перенесла киян в 90-ті та 2000-ні: на ВДНГ відбувся фестиваль «Покоління». Комплекс перетворився на ретро-майданчик із хітами улюблених артистів, фудкортами, ігровими зонами. Журналістка Вікенду розповідає, яким побачила один з найатмосферніших фестивалів сезону.
Атмосфера та розваги
Найбільшу чергу тримав стенд Tuborg. Холодне, з пінкою — тут усе зрозуміло. Поруч — ларьки з касетами, прикрасами та виробами від українських майстрів. Трохи духу базару, трохи атмосфери маркету, і все це — під музику з 2000-х.
У зоні активностей теж було де розвернутись: безліч фотозон, магнітний аерохокей — оця гра з магнітною шайбою, настільні ігри, старі джойстики, ретро-монітори з Windows 95, що надавали вайбу комп’ютерних клубів минулих часів. З незвичайних атракціонів — лавочка, яка крутилась навколо своєї осі. На неї я так і не насмілилась сісти. Музику качали діджеї — хіти 90-х і 2000-х без зупинок. Атмосфера — як на найкращій шкільній дискотеці, тільки без вчительки біля входу. Люди танцювали з перших хвилин, ще на вході. Танцювали в чергах, на танцполі, за столами. І що найприємніше — без агресії, без п’яних ексцесів. Тільки легкість, сміх і тепла енергія.
Вихід Віталія Козловського — офіційна істерика
Десь о 20:15 на сцену вийшов Віталій Козловський — і тут почалося. Публіка вибухнула захопленням: крики, оплески, телефони в повітрі. Особисто я в цей момент перестала дихати. Так-так, зізнаюся, я — та сама фанатка, яка заслухала «Пінаколаду». Мабуть, слова вже вивчилти всі мої сусіди.
З перших секунд було зрозуміло — на Козловського чекали. І він виправдав кожну хвилину очікування. Тримався професійно, але проступало хвилювання у паузах між піснями, здавалося, кількість глядачів його порадувала. Шоу-балет, впевнені рухи, живий вокал — усе звучало і виглядало на рівні.
Грали хіти: «Пінаколада», «Небо плаче грозами», «Моє море», «Мала, танцюй». З кожною піснею народ заводився ще більше, співали всі. Я думала, що залишу голос під сценою. А «Моє море» став моментом абсолютного катарсису.
Розчуленням став момент, коли Віталій помітив у натовпі побратима — і запросив його на сцену.
Після виступу ведучі розіграли футболку з підписом Козловського — її продали за 55 тисяч гривень. Також усі ми зробили спільний донат на потреби наших військових.
Вечірній ВДНГ
Коли прохолода впала на ВДНГ, діджеї почали крутити ще більше танцювального — і здавалося, що ноги самі йдуть танцем. Публіка не хотіла розходитись. Може, тому що в цих музиці, світлі, атмосфері було найголовніше відчуття — ми живі.
Потрапила лише на перший день, а за історіями знайомих бачила, що інші два були не менш круті. Це було класно та тепло: без пʼяного натовпу, без контролю, без тривог, найкращий захід, на якому доводилось побувати останнім часом.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Пригадай, як було усе: Ірина Білик відсвяткувала 55-річчя в Києві;
Вайбовий дід. Чому молодь фанатіє від Степана Гіги;
Гарячий список. 50 справ на київське літо;
