Неон, привиди та покидьки: «Минулої ночі в Сохо» у кіно

Чи можна позичити чуже життя, якщо твоє складається не дуже вдало? Героїні нового фільму Едгара Райта якраз випав такий шанс, але разом із розкішшю, успіхом і чарівливою атмосферою Лондона 1960-х дівчині дістається й чужа страшна таємниця. В український прокат виходить трилер «Минулої ночі в Сохо», розповідаємо, чи вдалося Райту налякати глядачів перед Геловіном.

Елоїза живе разом із бабусею в невеликому селищі у Британії. Дівчина мріє стати відомою дизайнеркою одягу та отримує запрошення на навчання від Лондонського коледжу моди. Столиця приймає Еллі не дуже тепло: до неї залицяється пристаркуватий таксист, а в студентському гуртожитку дівчата відверто глузують з «селючки» та її нарядів.

Врешті Елоїза вирішує жити окремо та знаходить недорогу кімнату в районі Сохо. Тут треба розповісти про особливість головної героїні — вона може бачити привидів. У першу ніч у новій кімнаті дівчина засинає та потрапляє в Лондон 1960-х років, де зустрічає дівчину Сенді. Елоїза почергово то ніби опиняється в тілі Сенді, то спостерігає за подіями зі сторони. Сенді хоче стати артисткою. Вона приходить до модного клубу просити роботу та знайомиться там з привабливим хлопцем Джеком. На ранок Елоїза захоплена історією Сенді починає малювати на занятті ескіз її сукні, а згодом робить собі таку ж зачіску та купує схожий одяг. Еллі не може дочекатися ночі, щоб знову стати Сенді. Та історія артистки закінчується трагічно, а Елоїзу починають переслідувати привиди.

Режисер фільму — Едгар Райт, відомий за стрічками «Зомбі на ім’я Шон», «Круті фараони», «На драйві». Райт також працював і над сценарієм до фільму разом з Крісті Вільсон-Кернс. Сюжет «Минулої ночі в Сохо» не затасканий та навіть має несподіваний поворот у кінці, але під час перегляду не покидає відчуття, ніби щось схоже вже було в інших фільмах. Деякі кадри та сюжетні елементи нагадують культовий «Психо» Гічкока, «Шосте відчуття», фільми за романами Стівена Кінга тощо. Сам Райт розповідав пресі, що надихався картинами Романа Поланскі «Відраза» (до речі, з цієї стрічки Райт теж запозичив кілька ідей) та Ніколаса Роуга «А тепер не дивися». У результаті у режисера вийшло чудовисько Франкенштейна, яке не схоже на якийсь конкретний фільм, але водночас нагадує чимало відомих стрічок.

Це перший горор Едгара Райта, до цього він знімав лише пародійні фільми жахів. Або новий жанр не дуже добре дався режисеру, або так і було задумано, та «Минулої ночі в Сохо» все ж більше нагадує пародію на жахи. Привиди виглядають карикатурними та смішними, а в епізодах, які ніби мають налякати глядачів, грає весела мелодія. Та й в самому фільмі є чимало жартів. А от елементів, притаманних горору майже немає, лише кілька лякалок, та й то достатньо передбачуваних. Хоча треба зазначити, що Стівен Кінг похвалив фільм Райта.

Попри деяку пародійність, фільм все одно виглядає шикарно. Захоплює атмосфера Лондона 1960-х — вулиці з неоновими вивісками, клуби з вишуканим інтер’єром, ретро-автомобілі та костюми акторів, особливо стильні сукні Сенді. Родзинки додає і саундтрек в стилі 1960-х. Глядачі почують хіти The Who, The Walker Brothers, Сілли Блек тощо.

Кожен з акторів у фільмі на своєму місці та чудово розкриває свого героя. Томасін Мак-Кензі зіграла Елоїзу — просту та трохи наївну дівчину з провінції, що приїхала підкорювати велике місто. Замість того, щоб влаштовувати своє життя, вона поринає в історію невідомої їй дівчини з 1960-х. Аня Тейлор-Джой зіграла Сенді — цілковиту протилежність Елоїзи. Вона амбіційна, зухвала та впевнена у собі, грубо відповідає на надокучливі залицяння та не боїться прийти до найкращого клубу Лондона просити роботу артистки. Проте навіть сильних можна обманути та зламати. Поступово Сенді змінюється, мрії про славу артистки розвіюються, цілеспрямованість перетворюється на байдужість, а сама вона стає маріонеткою в чужих руках. Метт Сміт виконав роль Джека — хитрого поганця, який вдає з себе хорошого хлопця.

Загалом у Райта вийшов легкий, веселий і красивий фільм, який може розважити глядача.

Кому не дивитися фільм:

відданим фанатам горорів, які можуть не стерпіти наруги над жанром;

хто не любить, коли у фільмах міксуються різні жанри, а сюжет скаче від смішної комедії до драми та трилера.

Кому дивитися фільм:

поціновувачам творчості та почуття гумору Едгара Райта;

фанатам красивих фільмів у стилі ретро, наприклад, якщо ви подивилися «Круеллу» про Лондон 1970-х, можете додати до колекції «Минулої ночі в Сохо» про лондонські 1960-ті;