200 років таємниць: як діяли масони в Росії та Україні

Який стосунок до масонів мали Грушевський і Котляревський, Сковорода й Шевченко, Петлюра та Скоропадський? Чому правителі Російської імперії незмінно робили крок від любові до ненависті щодо масонів? Чому спроби побудувати громадянське суспільство в Росії провалилися? Пояснює історик Олександр Вітолін.

На міжнародній арені й навіть в Україні все ще можна зустріти унікумів, які шукають «хароших русскіх». Однак навіть масонам не вдалося перетворити Російську імперію на громадянське суспільство. Протягом двохсот років вони намагалися вкоренити в Росії політичні ідеали, які реалізувати в США. Але ці спроби виявилися марними.

Виникнення масонства повʼязують із часами правління біблійного царя Соломона, який доручив архітектору Хіраму збудувати Храм в Єрусалимі. Будівництво Храму для масонів було більше ніж алегорією, вони справді вважали себе «мулярами» (французькою мовою «масон») і будівничими нового світу.

Перша масонська ложа в Російській імперії зʼявилася в 1731 році, коли цар Петро I вирішив європеїзувати Росію та став запрошувати на службу європейських військових, науковців, митців та освітян. До появи першої ложі причетний шотландець Джеймс Френсіс Едвард Кейт — або Яків Кейт, як він прославився серед запорізьких козаків. У той таки час до України прибув син Пилипа Орлика Григорій для переговорів із запорожцями й реєстровими козаками. Яків Кейт мав зловити Григорія Орлика, а натомість врятував його від арешту. Яків Кейт був братом борця за незалежність Шотландії, тому одразу перейнявся ідеєю Української Держави. Порозумінню з Григорієм Орликом сприяло й те, що той теж був масоном. У 1740 році Яків Кейт обійняв посаду Головного командира Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду. У 1747-му російська Таємна канцелярія почала перше розслідування проти масонів. Ця та інші обставини підштовхнули першого масона Росії покинути країну та перейти на службу до імператора Фрідріха Великого, який також був масоном.

Яків Кейт був не єдиним масоном, який вирішив шукати слави в Росії. Джон Поль Джонс ввійшов в історію як «Чорний Корсар». У 1775 році англійський офіцер дезертував і став на бік американців у боротьбі за незалежність. Батьки-засновники Америки були масонами, і їхні ідеї підкорили його. У 1788-му американський капітан відгукнувся на особисте запрошення Катерини II і прибув на службу. Джон Поль Джонс подарував імператриці Конституцію США й Декларацію Незалежності. Схоже, цей вояк сподівався, що в Росії можна буде збудувати ще одні Сполучені Штати. Під час служби в Росії він примножив свою славу як командувач чорноморського флоту. «Чорний Корсар» воював пліч-о-пліч із запорожцями. Під час служби він також побував у Києві. Однак Джон Поль Джонс все-таки відоміший військовою службою в Росії, а не масонськими справами. У 1790 році Джон Полю Мілю довелося покинути Росію. Його бурхливе життя дало багату поживу для європейської літератури.

Першим найвідомішим українським масоном був Кирило Разумовський. Разом з ним масонами стали й інші видатні представники козацької старшини. Козацькій старшині імпонували ідеї масонства, які, попри певний містицизм і окультизм, по суті проповідували ідеали християнства, лібералізму й демократії. Але в ідеях, які сьогодні стали невіддільними правами людини й громадянина, імператриця розгледіла загрозу абсолютизму. У 1780 році Катерина II почала боротьбу з впливом масонів: заборона діяльності, відсторонення відомих масонів від державних і військових посад. Катерина II навіть особисто написала три комедії, в яких висміювала масонів. У 1792-му боротьба з масонами досягла апогею і найвідоміших масонів кинули за ґрати або відправили під домашній арешт.

За чотири роки Катерина II померла й почалося правління її сина Павла I. Той поставився до масонів з симпатією: заарештованих відпустили, а відстороненим від посад дозволили повернутися. Масони швидко відновили свій вплив при дворі, в їхніх планах було проголошення Конституції, скасування кріпацтва, створення університетів. Але дуже скоро Павло I охолов до масонів, а в 1799-му видав заборону на діяльність масонських лож і, як і його мати, відсторонив масонів від влади.

Серед відомих українських масонів цього часу можемо назвати Івана Котляревського, успіх якого дехто схильний повʼязувати саме з протекцією побратимів-масонів. А от масонство Григорія Сковороди, чий портрет разом із масонською символікою зображений на 500 гривнях, залишається під питанням. Але дослідники не сумніваються, що Сковорода плідно спілкувався з масонами, а їхні ідеї позначились на його творчості.

Правління Павла I тривало недовго, внаслідок палацового перевороту його вбили. Його син Олександр I, зійшовши на престол у 1801 році, спочатку так само був прихильний до масонів, він з братом Костянтином і самі стали масонами. Масони здобули вплив на міністерства та, що важливіше, вони були серед друзів імператора. Знову почалися розмови про великі реформи в інтересах підданих, а не влади.

Масони почали правити в Києві. Київський генерал-губернатор і масон Олександр Тормасов звільнив політичних арештантів, відкрив перший міський театр і першу міську лікарню. У Києві, Одесі, Харкові, Полтаві, Житомирі, Камʼянець-Подільському почали діяти масонські ложі. У Ніжині навколо гімназії князя Безбородька сформувався цілий масонський центр. Серед вихователів-масонів були члени київської ложі «Обʼєднаних словʼян» Федор Зінгер, Жан-Франсуа Ландражин, Казимир Шапалинський. Почалася мода на масонство, що забезпечувало відчутну фінансову опору, але водночас масонами часом ставали випадкові люди.

Відомі масонські ложі того періоду не мали українського характеру. Вони були або виразно польські, або «інтернаціональні» — французи, німці, англійці, шведи, які найнялись на царську службу, й місцеві українці, росіяни, греки. Серед київських масонів особливо багато було військових високопосадовців, що ускладнювало проголошення будь-яких проукраїнських ідей. Адже військові, які піддалися моді на масонство, насправді прагнули дослужитися до підвищення й потрапити згодом до Петербурга, а не залишитися в Києві, який для них був провінційним містом. Показовою є постать Леонтія Дубельта. Він входив до київської ложі, але згодом відкинув всі реформістські ідеї й не просто очолив царських жандармів, а став символом царської реакції та нетерпимості до інакомислення. Ідея автономії українського народу все ж була проголошена, але в польській ложі. Її автор Тимко Падура також оголосив себе представником українського народу.

Тим часом Олександр I, як і його батько, змінив ставлення до масонів: думки про реформи налякали його. Спочатку в 1819-му заборонили масонську ложу в Полтаві, в 1822-му остаточно закрили всі масонські ложі. Крім того, чиновники й офіцери мали написати розписки, що вони не є членами масонських або інших таємних організацій.

Відмова від реформ викликала повстання декабристів, серед керівників яких було багато масонів. Повстання почалося в Трилісах на Київщині, де знаходилася рота Чернігівського полку. Хоч декабристи й планували повстання, але воно спалахнуло несподівано для інших масонів. Тому після придушення виступу декабристів-масонів судили інші масони.

Після цього одним із перших указів Миколи I після сходження на престол у 1826 році стало підтвердження заборони масонських лож. Заборона супроводжувалася обшуками, стеженнями та знищенням книг.

З одного боку це стало ударом для масонів у Росії, а з іншого пройшло очищення від випадкових людей. Масонство в Російській імперії стало таємним і разом із тим знов більш елітарним. В Україні масони також продовжили свою діяльність. Масони були й серед учасників Кирило-Мефодіївського товариства. Тарас Шевченко, який був учасником цього товариства, масоном не був. Але відчував підтримку масонів, починаючи від викупу його з кріпацтва завдяки масонам Карлу Брюллову й Василю Жуковському та закінчуючи виданням «Кобзаря» за підтримки українських масонів.

Яскравим прикладом продовження діяльності масонів в Російській імперії став памʼятник Володимиру Хрестителю в Києві. На постаменті кожен легко побачить такі масонські символи як кельма, циркуль, орнаменти. Автори памʼятника Клодт, Тон і Малиновський були членами петербурзької ложі.

За правління Олександра II масонів не переслідували. Дослідники вважають, що Олександр II теж міг вступити до масонської ложі під час поїздки до Англії. А консервативні кола таврували масонами всіх інодумців.

На початку 20 століття суспільні настрої змінилися. Суспільство прагнуло змін, і масонство знову стало модним. Масонські ложі намагалися посвячувати в масони лише найбільш впливових і видатних діячів, але тільки в Києві напередодні революції діяло 15 лож, місто було потужним центром масонського руху. У Наддніпрянській Україні діяло 30 лож.

Українські масонські ложі нарешті стали виразно українськими. Михайло Грушевський під час прийому до масонської ложі «Великий схід Росії» порушив питання про статус народів, які входять до складу імперії, тож ложу перейменували на «Великий схід народів». А до масонської ложі «Нарцис» належали Павло Скоропадський і Симон Петлюра.

У 1917 році масони Петербурга вплинули на відречення Миколи II від престолу й майже повністю ввійшли до складу Тимчасового уряду. Водночас українські масони отримали величезні важелі впливи у Центральній Раді України. Почалися переговори про статус України, які продемонстрували небажання російських масонів йти на поступки в українському питанні.

Але змагання за владу виграла зовсім інша політична сила, яка була готова обіцяти масам що завгодно й не рахувалася з жертвами. Масони, які звикли діяти (і мріяти) в закритих клубах та чітко окресленій бюрократичній системі, до масштабної збройної боротьби за владу виявилися не готові.

За іронією долі більшовики теж активно використовували у своїй символіці масонські символи: зірку-пентаграму, серп і ковадло. Можливо, це повʼязано з тим, що Лев Троцький в Одесі свого часу цікавився масонством і багато читав про нього, а також міг мати родичів-масонів.

Як і біблійний Соломон, більшовики збудували свій храм — мавзолей Леніна. Але на цьому їхня схожість з масонами закінчилася. Масонські ложі ще продовжували діяти в Радянському Союзі в 1920-30-х роках, але ці недобитки не мали жодних шансів вижити в кривавій тоталітарній системі, яка перетворила ідею рівності на фарс.