Знаєте, що таке свиняча стежка й солов’їні вічка? Мабуть, цікавитеся старовинним народним вбранням та мрієте вишити традиційну сорочку. Валентина Білоусько з Національного заповідника «Переяслав» розповіла Вікенду, як відроджує та поширює давні техніки вишивки проєкт «Переяславська сорочка».
Як все починалося
Ще зі шкільних років пані Валентина любила вишивати — хрестиком, трішки мережкою. Коли почала працювати у заповіднику, стикнулася з потребою часто одягати вишивану сорочку. Хотілось створити собі особливу, за автентичним зразком. Але так багато орнаментів і візерунків, і всі гарні. І зовсім невідомі шви.
Пані Валентина почала вивчати техніки вишивки, різновиди орнаментів, розробляти схеми. Споглядаючи автентичні сорочки й вишиванки гостей, помічала велику відмінність не лише в узорах і видах швів, а й у сакральному навантаженні.
Більшість знань і уявлень пересічних українців щодо вишитої сорочки ґрунтуються на численних виробах, декорованих вишивкою хрестиком та бісером. Вони оздоблені різноманітними рослинними й геометричними орнаментами, польовими квітами. Це красиво, проте не дотичне до традиційної народної вишивки. Ми вважаємо вишиванку символом нашої ідентичності, але мало усвідомлюємо, чому вона стала головним елементом національного вбрання, яка її функція у родинній і календарній обрядовості.
Кожен регіон України має свої вишивальні традиції, різновиди швів та орнаментів. Переяславські сорочки виділяються з-поміж інших насамперед колірною гамою ручнопрядених ниток — від сирових (не вибілених) і білених до фарбованих рослинними барвниками у сірі, зеленаві, чорні й усі відтінки коричневого. Рукава сорочки особливо широкі, їх густо призбирують біля уставок дрібними «пухликами» й пишно декорують вишивкою.
Улюбленими видами швів Переяславщини були лиштва — пряма та коса гладь, довбанка — так звані солов’їні вічка, вирізування, які доповнювали ретязь, курячий брід, зерновий вивід, різні мережки. Збереглися місцеві назви окремих елементів неповторних орнаментів: «морока», «рак і рачиця», «круторіг», «споюваний журавель», «ключі», «явори», «ламана гілка», «крива Палажка», «свиняча стежка» тощо.
Як знайти бабусину сорочку
Найбільш популярними й упізнаними сьогодні є борщівська, гадяцька сорочка, решетилівська вишивка, а переяславська сорочка, на думку пані Валентини, незаслужено залишалася у тіні.
Колекція натільного одягу в Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» є однією з найбільших музейних збірок. Пані Валентині хотілося показати красу й оригінальність переяславської сорочки за межами регіону. Коли готувала нову виставку, виявила у фондах музейного зібрання сорочку своєї бабусі Христини! І зрозуміла, що це саме та сорочка, яку має вишити.
Музейне зібрання береже дані власників-респондентів, зокрема:
- хто вишивав сорочку,
- у якому році,
- чим фарбували нитки,
- як називався той чи інший елемент орнаменту,
- яка то сорочка: святкова, буденна, для посту тощо.
Тоді пані Валентина вирішила показати сорочки й оригінальні орнаменти сіл Переяславського повіту, а головне — заохотити навчитись вишивати забутими й не поширеними сьогодні швами. Може, хтось, як і вона, захоче вишити сорочку свого роду чи сорочку з села, де колись жили дід і баба, звідки походить рід.
Валентину Білоусько та її колегу Тетяну Радіоненко поєднало захоплення вишивкою та народними сорочками й рушниками. А в День вишиванки у 2022 році вони представили ініціативу «Переяславська сорочка», започатковану для того, щоб вивчати та відтворювати справжні, правдиві узори, відроджувати забуті шви та техніки народної вишивки.
Роботи у засновниць було багато: відбирали сорочки, розробляли схеми, проводили майстер-класи з вишивки та розповідали про проєкт у медіа. Тепер пані Тетяна презентує проєкт, адмініструє групу у фейсбуці. А пані Валентина досліджує музейну колекцію, відбирає сорочки для виставок і презентацій, розробляє схеми — завдяки її роботі автентичні узори ми бачимо зрозумілими кресленнями і малюнками, вчить технік народної вишивки та створенню реплік давніх сорочок у студії вишивки «Переяславська сорочка».
Чотири роки відродження
Як це працює? У фейсбук-спільноті представлені 38 жіночих і 5 чоловічих сорочок кінця ХІХ — початку XX століть. До всіх сорочок розроблені детальні схеми давніх орнаментів. Ці орнаменти учасники отримують безплатно з єдиною умовою — вишити сорочку чи оздобити сучасний одяг давнім орнаментом.
Головна ідея — не лише показати багатство та регіональні особливості української вишитої сорочки, а й заохотити вишивати давніми народними техніками, виготовити репліку переяславської сорочки.
Проєкт діє четвертий рік, до нього долучаються як досвідчені майстрині, так і початківці у вишивці з України та з-за кордону. Часто жінки пишуть, що почали вишивати під час повномасштабного вторгнення. Хтось втратив дім, хтось виїхав за кордон, хтось хотів створити оберіг для рідних.
У групі зібрано понад 150 фотозвітів, щодня надходять нові запити на схеми сорочок. Найбільше запитань — від початківців, питають про все — від вибору тканини й ниток до крою та виконання швів.
Звісно, пані Валентина й сама вишиває. Її перша переяславська сорочка — сорочка бабусі Христини, друга — відтворення сорочки кінця ХІХ століття, оздоблена технікою змережування, яка, на жаль, забулася і сьогодні вийшла із вжитку. А ще були чоловіча і дитяча сорочки, вишиті характерними для Лівобережної Київщини орнаментами. І ще дві жіночі має зараз у роботі.
Ольга Олегівна
Мені 36 років, тимчасово живу з сином у Польщі. Повертатися планую після нашої перемоги. Замовила сорочку для вишивки, щоб подолати депресію. Хоч працювала по 12 годин, але вишиванням заспокоювалася, це нагадувало домівку. Випадково натрапила на відео про вишивку українських сорочок, просто закохалася. По ниточці збирала інформацію, так натрапила на групу «Переяславська сорочка».
Написала, що хочу взяти участь у проєкті, — й понеслося! Роздрукувала схему, купила тканину, нитки, голки, сіла вишивати. Та виявилося, що не все так просто. Тканина не така, як треба. Купила іншу — теж щось не так. У крамниці не можуть назвати точно, що це за тканина, кількість ниток. Нарешті знайшла потрібну завдяки підказкам майстринь.
Вирішила, що це моя перша сорочка стане таким собі тренажером, на якому вчитимуся не робити помилки. Почала з уставки. Вишиваю дуже мало, краще вдається вдень, так менше помиляюся. Часто працюю в нічні зміни, тому багато днів просто випадає. Емоційно розповідаю друзям про своє нове захоплення. Радію, що так багато жінок вишивають, показують українську ідентичність світові. Поки ми пам’ятаємо культуру, історію, ми будемо жити. Україна зараз всьому світу доводить, яка вона сильна, талановита та красива
Лора
Вишивала сорочку для батька на фронт — щоб хоч щось його там зігрівало. Він був поранений, зараз вдома на реабілітації. Ці взори витягують із пекла.
Наша спільнота — коло однодумців, закоханих у вишивку. Більшість спілкується віртуально, а живі зустрічі учасниць емоційні, сповнені позитиву та натхнення. Ми познайомилися з відомими майстрами народної вишивки та маємо плани на спільні творчі проєкти.
Учні студії вишивки «Переяславська сорочка» — мої неймовірні колежанки, найкращі знайомства за час роботи проєкту. Ми стали однією родиною, ділимось досвідом, творчими успіхами та планами. Організовуємо спільні туристичні подорожі.
Приємною несподіванкою стало звернення майстрині з Японії, яка вивчає українську вишивку. Вона приєдналася до «Переяславської сорочки» і вишиває обрану модель. Нас вразило, що майстриня так тонко відчула душу української вишивки й талановито її відтворює. В японських новинах розповідали про виставку українського вбрання та вишивок, на якій були її роботи.
Група у фейсбуці.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Від лялечки до панночки. Київська вишиванка;
Пошуки з голкою. Як створити вишиту сорочку з нуля;
Перші візерунки. Як почати вишивати та не боятися помилятися;
Вишиванки та уламки. Яку спадщину зберігають українці;
З гри, Бахмута та бабусиної хати: історії особливих вишиванок.
