Зірочки та сторінки: 5 порад, як обирати хороші книжки

Фото: Depositphotos.

На що орієнтуватися при доборі книжок? Чи є рецепт, як не гаяти час на нудне або «не своє»? Коли варто довіряти відгукам, а коли — ні? Письменниця Ольга Карі ділиться підказками, як обирати класне чтиво.

У мене дві новини. Почну з поганої: швидкого рецепту, як навчитися безпомильно завжди обирати класні книжки, немає. Як немає гарантії, що навіть розвинувши в собі майстерність добирати хороші книги, ви раптом не наткнетеся на нечитабельну патороч, що прикрилася розкішною обкладинкою з розмальованим зрізом або десятками проплачених схвальних відгуків. Але є й хороша новина: можна залатати шпарину, крізь яку в дім раз у раз потрапляють книжки, що не відповідають смакам, погано написані та надзвичайно нудні. Для цього треба виховати в собі навички розважливого покупця й опанувати хитрощі пильного читуна.

Не біжіть, висолопивши язика, купувати новинку, якщо все, що ви про неї знаєте, — це вихваляння видавця.

Слова на кшталт «зіркова книга буктоку», «сто тищ мільярдів примірників продано за перший день», «найголовніша книга року», «найтитулованіша книга галактики Чумацький шлях» — особисто для мене це великі червоні прапорці. Це не означає, що книга виявиться поганою і не вартою ані часу, ані грошей. Але з мого читацького досвіду 99% хайпових новинок, які я бігла купувати, не озброївшись бодай відгуками з надійних джерел (не букблогерів, яким книги видавець надсилає новинки на огляд, а незаангажованих людей, які справді прочитали книгу і мають, що про неї сказати), розчаровують і не виправдовують очікувань. Дайте книзі час полежати на полиці в книгарні, а самі тим часом займіться невеличкою розвідкою.

Зануртеся у відгуки.

Звісно, відгуки теж не панацея. Але вони збільшують шанси зробити правильний вибір. Де ж шукати надійні відгуки? Зберіть базу улюблених книжкових блогерів, не лише українських. Моя улюблена ютуберка Darling Desi — нескінченне джерело книжкових рекомендацій, де вподобання збігаються на 98%. Улюблена книжкова спільнота фейсбуку ВРАЖЕННЯ UA. Ще ретельно вивчайте відгуки Goodreads — я завжди починаю з поганих з 1-2 зірочками.

Базу «своїх» блогерів, напевне, ви будуватимете роками. Підписуватиметесь, відписуватиметесь, знаходитиме нових, аж поки не збереться бодай кістяк читунів, чиї смаки у книжках збігатимуться з вашими власними відсотків на 90. Але є спосіб спростити задачу. Я маю певний набір книг із серії «категоричне ніт». І якщо буктокер чи книжкоблогер починає їх вихваляти, розумію, що це точно не моя людина й час відписуватися. Так, категорично, але заощаджує час. Якщо людина нахвалює якусь «Гіпотезу кохання» чи «Нотатки ненависті» як найкращі-евер-в-житті-і-космосі-книжки-які-ви-читали, я розумію, що відписка і блокування збережуть мій час. Щиро вірю, ці книги мають своїх шанувальників, не маю наміру їх ображати, просто це мої особисті маркери «не свого».

До речі, найкращі рекомендації книжок мені найчастіше трапляються випадково, і не завжди у букблогерів: хороший відгук на книгу від людини, яка розділяє мої цінності, точно спонукатиме купити і прочитати.

Втім, навіть поганий відгук на книгу не завжди є ознакою, що книга справді погана: вона може бути «не до смаку» конкретній людині. Кілька моїх улюблених книжок мають куці й прикрі відгуки на сайтах великих українських книгарень. На щастя, я їх читала, тримаючи книги в руках і відчуваючи, що маю дати їм шанс. І воно було того варте.

Найпростіший спосіб дізнатися хороша книга чи погана, ваша чи не ваша — почати її читати.

Багато книгарень працюють як кафе чи кав’ярні, де можна погортати книжку за столиком. Тому ідіть до крамниці, збирайте стосик книг, які вас зацікавили, і сідайте читати. Не гортати, а саме читати. Однієї глави зазвичай досить, щоб зрозуміти, чи зайде вам книжка. Моє правило: перша глава, плюс рандомно кілька сторінок всередині. Якщо зацікавило, кортить знати, що було далі й чим усе закінчиться — можна нести книгу на касу. Авжеж, сюжет може розвиватися неквапливо, а перший розділ не показовий, але з часом книжкова чуйка розвинеться так, що ви з перших речень знатимете: це повільне входження в спіраль сюжету чи бездарна базгранина.

Ходіть по книжки до бібліотек, якщо маєте можливість.

У книгарні скажуть, коли книга класна й цікава, але малоймовірно, що застережуть від покупки відверто поганого чтива — то не їхній клопіт. Книгарня — це бізнес, який має продавати книжки. Працівники бібліотеки не мусять «робити касу», тож більше шансів, що вас відрадять від кепської книжки, натомість порадять щось приємне, читабельне й хороше. Великий плюс бібліотек в тому, що навіть якщо трапиться книжка з серії «так собі», принаймні, ви не змарнуєте на неї гроші, а тільки час.

Знайдіть не лише «своїх» читачів-однодумців, а й «своїх» видавців.

Це скоріш порада на перспективу. Зазвичай це невеличкі, часом нішеві видавці, які працюють в певних напрямах, а не друкують все підряд на всі потенційні авдиторії одразу. «Комора», «Човен», «Чернівці 21», «Апріорі», «Астролябія», «КЛІО», «Нора-друк» для мене є такими острівцями безпеки. Тож навіть якщо якась книга з їхнього асортименту виявиться за межами читацьких вподобань, у мене ніколи не буде відчуття, що «намахали» й підсунули відверто погане.

Зрозумійте правильно, як людина, яка обожнює читати, я не ділю книги за принципом високої чи низької полиці, не цураюся добре написаних ромкомів, моторошних жахастиків, кривавих трилерів, рівною мірою обожнюю художній репортаж, нон-фікшн, класику, поезію, фентезі (тільки без драконів!), дитячі книги й добротний янг-едалт. Чого я терпіти не можу — так це погано написаних книг. Беззмістовних сюжетів. Нудних оповідей. Ну, і буктокерів, які нахвалюють погані книжки, теж не дуже люблю!

А якщо трапилася погана книга?

Це останнє і, мабуть, найважливіше. Якщо книга навіває нудьгу, сюжет, герої чи мова письменника дратують, то погану книгу можна не дочитувати. Погану книгу не треба дочитувати. Відкладіть, забудьте, подаруйте, віддайте, продайте, віднесіть до бібліотеки, обміняйте.

Вам нічого за це не буде. Знаю, що аргумент, наче ніхто не сваритиме за недочитану книгу не завжди працює. Бо ви докоряєте самому собі. З одного боку, дошкуляє болісне відчуття «незавершеної справи». З іншого, думка про те, що вже витрачено час, п’ятдесят сторінок прочитано, спонукає будь що гребтися далі. Оцей жаль за витраченими часом, грошима заважає припинити добровільні тортури і не читати те, що не хочеться. Тут порада одна: нагадуйте собі, що наш час не гумовий, і марнувати його на погані книжки не варто, тим більше, коли стільки хороших книжок чекають на вас.