Фото: Наталія Азаркіна, Projector
Гордощі не гріх. От нестача гордощів — гріх. Коли треба гордитися дивами міста, науковцями та ремісниками, що їх створювали? Історик Олександр Вітолін нагадує про науково-технічні дива Києва та де їх шукати.
Дзвіниця Софії Київської
Церковні дзвіниці завжди були предметом гордощів вірян, навіть якщо гординя — це гріх. Київські дзвони не були унікальними для своєї доби, але кожен церковний дзвін є свідченням науково-технічного прогресу народу. Виплавка дзвону потребувала правильного підбору металу, старанного виготовлення форми й обережної заливки. Один неправильний крок — і дзвін міг дати тріщину. А ще церковний дзвін повинен мати гарне звучання. Тож майстри дзвонів були на вагу золота. Найбільший із збережених дзвонів України — дзвін Мазепи з Софійського собору. Його вага — 13 тонн, діаметр — 1,55 метра, висота — 1,25 метра. Дзвін прикрашає герб гетьмана Мазепи і напис на згадку про його пожертву.
Київський меридіан
Сьогодні кожен із нас може без будь-яких зусиль дізнатися своє місце знаходження за допомогою GPS у наших телефонах. Щоб усвідомити важливість визначення київського меридіану, варто уявити часи, коли не було єдиної системи географічних координат і навіть мапи, складені картографами, могли завести на манівці. У1845 році перший директор Астрономічної обсерваторії університету Святого Володимира професор Василь Федоров вирахував київський меридіан. Так кияни нарешті дізнались своє точне місце на карті. А міжнародний нульовий меридіан у Гринвічі науковці узгодили лише на міжнародній конференції у Вашингтоні в 1884 році.
Національна філармонія
У 1881 році київським купцям захотілося звести клуб для зібрань. Архітектор Володимир Ніколаєв завдяки чудовому музичному слуху збудував не просто клуб. І сьогодні будівля вважається найкращим акустичним залом Києва. Секрет чудової акустики — колони залу філармонії. На вигляд вони мармурові, а насправді зроблені з дерева, обробленого спеціальними смолами, обмотані тканиною з кінського волосся, а тоді вже задекоровані «під мармур». Саме це створює надзвичайну акустику зали.
Дренажно-штольна система Печерську
На початку 20 століття, щоб попередити зсуви ґрунтів через велику кількість підземних вод, в місті почали розбудовувати підземну дренажну систему. Вона розтягнулась до трьох кілометрів на кількох рівнях. Дігери-екскурсоводи переконують, що підземелля досі в ідеальному стані, а київська цегла додає дренажним галереям незабутнього колориту. Найвідоміші — Микільська (на фото) й Аскольдова дренажні системи.
Розбудова міста в 1960-х викликала необхідність у спорудженні нових дренажних систем. Будівництво нових автодоріг і будинків було б просто неможливим без підземних тунелів, про які більшість киян навіть не здогадуються.
Міст Патона
Міст Патона — перший у світі суцільнозварювальний міст, побудований без заклепок і болтів з 10 668 метрів швів. Довжина мосту — 1543 метри. Перед відкриттям 5 листопада 1953 року по ньому для демонстрації надійності пустили колону танків Т-34.
Міст назвали на честь академіка Євгена Оскаровича Патона, який споруджував київські мости з 1910 року, під час війни розробив технологію зварювання спеціальних сталей для танкових башт. Він помер 12 серпня 1953-го., не доживши три місяці до відкриття свого останнього дітища.
Міст Метро
Це перший у світі міст аркової конструкції, зведеної на сухих стиках. Довжина мосту — 682 метри, максимальна довжина прольоту між опорами — 117 метрів.
Міст Метро відкрили 5 листопада 1965 року. Його конструкція була експериментальною для СРСР. Подібних мостів було споруджено зовсім небагато, до нашого часу встояв (але зараз проходять необхідні протиаварійні роботи) лише київський. Сьогоднішній незадовільний стан мосту Метро інженери-конструктори пояснюють відсутністю бетону з відповідними якостями під час спорудження мосту.
Телевежа
Київська телевежа стала першою в світі суцільнометалевою вежею. Її спорудження тривало п’ять років. Телевежу конструювали за допомогою технології зварювання. Київські інженери розробили метод, за яким вежу збирали згори до низу без використання підйомних кранів і гелікоптерів.
Телевежа запрацювала 30 липня 1973 року. Висота склала 380 метрів, вага конструкцій — 2700 тонн. На момент спорудження вона була другою за висотою у світі, а на сьогодні спустилася на одинадцяте місце.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Кіберпанк, якого не сталося: 9 нереалізованих київських проєктів;
Гроші давати — Київ будувати: як донатили козаки;
Палаци, собори, ворота: 10 київських памʼяток, які відбудували;
