Фото: Depositphotos.
Кожен знайде у Києва свою мелодію. Хтось для танців, хтось для співу, хтось для ностальгії. Історик Олександр Вітолін запрошує на музичну прогулянку Києвом. Це не про композиторів та пам’ятні дати, а про особливий ритм міста.
Почнемо з Софійської площі. Бо саме там три тисячі киян 30 травня 2015 року встановили рекорд із наймасовішого виконання гімну Києва.
Потім під звуки вуличного піаніно на Володимирській гірці пройдемося до Європейської площі. Про це місце, яке історично було місцем співів і танців, ми вже писали. Саме тут в Літньому театрі кияни дивились вистави Миколи Садовського та Марії Заньковецької, Марка Кропивницького та Панаса Саксаганського. І можливо, саме тут вперше публічно пролунав «Виклик» — одна з найкращих українських пісень. Щоправда, ми знаємо її за назвою «Ніч яка місячна».
У парку «Хрещатий» після тривожних десятиліть і Другої світової війни з’явилась дискотека, яку кияни прозвали «Жабою» за зелений колір павільйону. Танцювати треба було стримано і під пильним оком дружинників і комсомольців. Старше покоління з сумом прощалося з «Жабою», а на зміну дискотекам зі стриманими танцями прийшли фестивалі.
Співоче поле стало домівкою для фестивалю «Країна мрій», який традиційно проводився на день Івана Купала. Згодом фестиваль змінив локацію, але «Країна мрій» на «Співочому полі» встигла закарбуватися в пам’яті киян.
На Майдані Незалежності танцювали та співали, а часом перетворювали його на поле боротьби за майбутнє. І навіть у найважчі хвилини там лунала музика. Piano Extremist став одним із символів Революції гідності.
Телевізійний танцювальний проєкт «Майданс» у 2011-му для телеканалу «Інтер» знімала студія «Квартал-95». Проєкт критикували за спробу затанцювати пам’ять про Помаранчеву революцію на Майдані. Творцям перепало й за «Битву міст» на Майдані. Цю танцювальну битву сприйняли як спробу розбрату. Адже в той час російські політтехнологи якраз ділили українців на західних і східних.
Інша справа «Караоке на Майдані». Шоу знімали біля Пасажу з 1999 до 2019 року. Зйомки вабили охочих співати та рахувати чужі гроші.
А зараз гуляєш центром і наспівуєш з Павлом Зібровим «Хрещатик».
Так доходимо до «Арени». Тут у 2005 році Україна вперше прийняла Євробачення. Пісенний конкурс люблять не всі, пісня від України подобалася не всім, але тоді ми привернули увагу й впоралися з проведенням «Євробачення» гідно.
Далі можемо звернути до метро «Театральна». Підземний перехід став постійним місцем зустрічі дідусів і бабусь, які не постаріли душею.
А якщо хочеться сальси, то прямуйте до парку Шевченка.
Закінчимо екскурсію під звуки музики в Будинку кіно на Саксаганського. Свого часу він став місцем техновечірок Торба Паті. Згодом ці вечірки здобули визнання шанувальників у всьому світі. Приклад технотреків, що спочатку дивує, а потім захоплює, — «Червона калина».
А яку частину музичної історії Києва згадуєте ви?
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Дворова гопота. Як дорослішали в Києві;
Якщо любиш — носи! 10 футболок із Києвом;
Солодка візитівка. Які торти представляють міста України;
