Він привіз до Києва піраній: мільйонер із підсакою

Якщо думаєте, що бачили вже всі «рибні» місця Києва, як-от Будинок природи, океанаріум і музей медуз, то Вікенд має чим вас порадувати. Історик Олександр Вітолін підготував розповідь про часи, коли Київ був містом акваріумної слави.

Лев Андрійович Шелюжко успадкував захоплення природою від свого батька. Андрій Іванович Шелюжко був великим землевласником і агрономом. Подорожуючи Російською імперією у справах, ніколи не забував поповнити свою колекцію метеликів. Родинні подорожі Європою збагачували спільну колекцію батька і сина. Іншим захопленням Шелюжків були акваріумні рибки.

У пригоді став будинок на вулиці Львівській (тепер Січових Стрільців), 45. Цей будинок легко впізнати за насиченим синім кольором. В акваріумному центрі Києва (а також Європи) знаходились 256 акваріумів і басейнів. Акваріумні рибки дуже вибагливі до води. Зміна щільності води, її кислотності, мінерального складу, температури одразу позначається на здоров’ї риби. Хвора риба не зможе розмножуватись, а якщо не вжити заходів, то швидко помре. Отже, підтримка індивідуальних умов для кожного виду риб потребувала значних зусиль.

^{До революції Київ був одним з найбільших акваріумних центрів Європи.
У будинку на Львівській (Січових стрільців), 45 містилося 256 акваріумів і басейнів.}

Статки батька дозволили юнаку привернути увагу на виставці акваріумів, тераріумів і кімнатних рослин, яка розмістилася в зимовому саду «Гранд Готеля» на Хрещатику. Щоправда, юний акваріуміст здивував тоді не рибами, а південноамериканським алігатором і великою черепахою. До виставки алігатор сім років жив у тераріумі в Шелюжків. Це був час, коли мільйонери не шкодували грошей на науку. Водночас у херсонських степах нащадок баронів Фальц-Фейнів захопився створенням заповідника, який тепер всі знають як «Асканія Нова»; а багате дендрологічне зібрання Браницьких дало початок дендрологічному парку «Олександрія» в Білій церкві.

Після закінчення Київської першої імператорської Олександрівської гімназії Лев Шелюжко вступив на природниче відділення Київського університету. У студентські роки Льва не спокусили ні п’яні бешкети, ні політика, він присвятив себе природознавству, написав брошури «Редкие рыбы аквариума (Serrasalmo rhombeus)», «Каталог первой русской рыборазводни», «Семейство зубатых карпов. Икромечущие (Oviparae)», «Сомовые рыбы и их содержание в аквариуме», «Belonesox belizanus», «Мои четырезубцы», а також створив бізнес з продажу акваріумних риб і рослин. Для поповнення рибозаводні фінансувалися експедиції. Лев Шелюжко зміг розвести в неволі живородних щучок (Belonesox belizanus), а також першим привіз до Києва Serrasalmo rhombeus — піраній.

У революційні роки Лев Шелюжко спробував евакуювати свою колекцію метеликів до Ростова. Для цього знадобилося два вагони. Однак евакуація так і не відбулась. Рибозаводня Шелюжка мало не загинула під час обстрілу Києва армією Муравйова. Дослідникам вдалося знайти листа, в якому Шелюжко доволі холоднокровно описав усе, що йому довелось пережити: «Після декількох днів рушничної та кулеметної стрільби почався артилерійський обстріл міста, переважно з трьох- і шестидюймових гармат, він тривав 12 діб і приніс місту немало руйнувань. Є будинки, які отримали 10-12 і навіть більше влучань. До того ж стрільба була по всіх районах міста, так що нема, здається, жодного району, який би зовсім не постраждав. Наш будинок доволі довго знаходився під обстрілом, бо більшовики стріляли з вокзалу, цілячись, як здається, в монастир, що лежав проти нас. У наш будинок потрапив лише один тридюймовий снаряд, але дуже щасливо, бо вдарився в залізобетонний балкон (у моїй квартирі), частину якого і обвалив. Крім того, від струсів і уламків вилетіли всі вікна на трьох поверхах в тому виступі, де знаходиться балкон. Оскільки ентомологія з протилежної сторони квартири і відокремлена від того напряму, звідки летіли снаряди, трьома кам’яними стінами, то я вважав, що вона у відносній безпеці, і метеликів нікуди не виносив, а робота по розправці матеріалів, попри всі події, не припинялась. З приходом більшовиків почалися розстріли, грабунки і всякого роду «соціалізації». Довелося організувати будинкову охорону, яка всю ніч зі зброєю чергувала в дворах. Нахабність грабіжників доходила до того, що були випадки нападу на будинки з кулеметами.

Були ще, звичайно обшуки, реквізиції і взагалі багато принад, які не викласти в короткому листі. Взагалі події 1917/1918 дадуть без сумніву багатий матеріал белетристам і можливо ще нам доведеться читати романи, засновані на цьому матеріалі і згадувати про ці події, як про страшний жах. Тепер начебто життя налагоджується і все входить в норму, але якось не віриться, що все так і буде гладко. Книга доль для нас закрита! Поживемо — побачимо, гадається все ж, що більше пережито, ніж залишилося пережити».

Щасливо переживши артобстріл, рибозаводня не змогла пережити післяреволюційної розрухи і загинула через неможливість опалити приміщення. Сам будинок реквізувала нова влада. Єдиною втіхою Льва Шелюжка стала колекція метеликів. Відстороненість від політики і повна присвята науці певно зберегла сину мільйонера життя. Шелюжко став працювати в Зоологічному музеї, їздив в експедиції для поповнення його фондів, купував для музею приватні колекції. Згодом продав свою колекцію метеликів музею.

Під час Другої світової війни Шелюжко не евакуйовувався, а залишався в місті разом з метеликами. При відступі німці вирішили вивезти колекцію до Німеччини, і Шелюжко рушив за нею. Але вагони з метеликами в хаосі війни загубились у лабіринтах відстійників і згодом повернулись таки до радянського Києва. Шелюжко сподіватися на милість радянської влади не став і залишився в Німеччині, де став науковим співробітником Зоологічної державної колекції Мюнхена. Для поповнення мюнхенської колекції Шелюжко навіть їздив з експедицією в Кот-д’Івуар. Впорядкуванням музейної колекції природознавець займався до самої смерті. На честь Льва Шелюжка названо два види риб і дев’ять видів метеликів.