Зараз у популярній літературі панує уявлення про вампіра — шляхетного вегана, чию душу намагається врятувати закохана панянка. Проте канонічні вампіри — геть не такі. Письменниця Ольга Карі радить книжки про по-справжньому моторошних безжальних кровопивць, які не підкорюються ліриці кохання, а сіють лише зло.
Коли мені було років 13, одного дня тато тихцем від мами підсунув мій перший справжній жахастик. Книга «Салимове лігво» Стівена Кінга стала перепусткою у світ книжкових жахів і абонементом до найвищих (дослівно, а не метафорично) полиць таткової бібліотеки «страшилок». Кінгівські вампіри були страхітливі й лякали до дрижаків. Тож сучасне архетипове «він — владне чудовисько, але багатий і таємничий, вона — юна, наївна, але врятує своїм коханням», для мене не має великих принад. Історії про закоханих вампірів каламутять воду для тих, хто поціновує жанр розповідей про стародавніх кровожерливих істот, які не знали жалю, співчуття і сентиментів. Якщо вам не до смаку цукрові оповідки про кохання з вампірами, ось для вас невеличка добірка книг про тих-самих-олдскульних-вампірів, закохатися в яких за власним бажанням нікому б не спало на думку!
Кармілла
Джозеф Шерідан ле Фаню
Кармілла була першою. Розповідь про вампірессу, яка незгірше за графа Дракулу зналася на причаруванні юних дівчат, випередила роман Брема Стокера на чверть століття й побачила світ у 1872 році. Саме в «Карміллі» автор описав класичний алгоритм дій аристократичних упирів. Загалом вампіри вважаються персонажами нижчої міфології і, охоплені жагою крові, не надто церемоняться із жертвами. Утім, вампірів шляхетного походження письменницька уява наділяє певним шармом і манерами. Автор веде неторованою стежкою, яку за два століття витопчуть послідовники Стокера: від першої моторошної зустрічі, яка попри перестороги й недобрі передчуття, зачаровує жертву, до походу друзів уколошканої жертви на кладовище в компанії мисливців на вампірів. Це те, що називається канон. «Кармілла» зачаровує атмосферою: замок, алюзії закоханості й пристрасті між двома гарними жінками, багряні ріки крові й одвічна дилема між спокусою та спокутою, злом і чеснотами.
Дракула
Брем Стокер
Найбільше ілюзія, в якій перебувають сучасні читачі, — начебто написане понад сто років тому не здатне налякати. Скільки вже достоту бридких фільмів і книг написано на вампірську тему, де там тому Стокеру. Як швидко позбутися такого упередження щодо книжки — прабатька всіх вампірських історії? Виберіть тихий присмерковий час. І читайте (у цьому місці звучить зловтішний сміх!). Скільки б кривавих екранізацій та фанфікізацій не пережив «Дракула», класичний твір не тратить своїх жасних чарів — він лишається найстрашнішим вампіром, який будь-коли прослизав на сторінки книжок. Тож якщо ви уникали книги, бо повірили, наче й так знаєте сюжет, подивилися сто тисяч і одну екранізацію, це ваш шанс заповнити лакуни знань про вампірів і пережити, мабуть, один із найгостріших, найлячніших читацьких досвідів.
Історик
Елізабет Костова
Шанувальникам Дракули як прабатька всіх вампірів не можна пропустити цю книг. Дев’ятсот сторінок (видання 2024 року) чистого літературного задоволення. Цей історично-детективний дебютний роман американської письменниці вийшов у США у 2005 році. В Україні книга видавалась уже двічі, і нема слів описати, з яким непогамовним нетерпінням я чекала на посилку з перевиданням. Вдумлива серйозна оповідь крізь століття, мандри світовими бібліотеками, давніми монастирями, закинутими руїнами, таємними орденами, містами й містечками східної Європи часів «холодної війни» затягує. Історія побудована на основі спогадів і листів, якими читач мандрує часами і просторами. Вона бере початок із таємничого листа, що юна донька видатного науковця знаходить у татовій бібліотеці. Лист адресований невідомому «спадкоємцю». Історія розкручується водночас у минуле й майбутнє. А глибинне розуміння авторки історичного матеріалу, з яким вона працювала для книги, робить її оповідь дуже достовірною. Зізнайтеся, ви ж ніколи насправді не вірили, що вампіри існують? Точно-точно?
Салимове лігво
Стівен Кінг
Можна закинути, що мої почуття до цієї книги — то ностальгійний сентимент, але я досі страшенно її люблю. За достовірність, за моторошність, за реалістичне вплетіння вампірського канону в життя маленького американського міста. Кожен персонаж з його маленькою життєвою історією на своєму місці. Як і кожен вчинок чи розбита мрія. Кількість моментів, від яких колотиться серце — захмарна. Вампіри у Кінга моторошні, злостиві, хитрі, але діють за правилами. Це не заважає їм отримувати перевагу над людьми, що відкидають легенди про кровожерливих чудовиськ, як дитячі казочки. Сучасна історія про прадавнє зло, що обернуло життя цілого міста на морок. Чи врятується хоч хтось? І яким буде цей порятунок?
Посібник зі знищення вампірів від Південного книжкового клубу
Ґрейді Гендрікс
Несподівано сильно сподобалась книга — багатошарова, небанальна й доволі моторошна. Тут є вампір, геть не казковий романтичний герой-коханець, а доволі брутальна істота. Описи макабричних сцен такі реальні й достовірні, що потім ніч спиш із світлом по всій кімнаті. А головне, що у вампірській сутності потвори легко побачити перевертнів цілком реальних, які нападають на дітей, нищать їх, їхні життя та життя рідних. Рани лишаються на все життя. Але зло все одно повертається. А ще ця книга про расовість суспільства, про абʼюз, про мізогінію та менсплейсінг. Словом, книга тригерна, а вампір у ній олдскульний — як і саме зло, що він несе у цей світ.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Горор-іграшки. Як киянка створює зубастиків;
Страшні ігри та моторошні ляльки: чому дітям подобаються жахастики;
Книжки-розчарування. Що не так і чим замінити;
Мереживо поколінь: 13 книг про родинні історії;
Не лише Гоґвортс. Книжки про магічні академії;
