Фото: Depositphotos.
Що зробити для незалежності? Якщо не на війні й не ризикуєш життям заради країни, то на своєму місці роби що можеш! Вікенд склав список справ, які можуть стати внеском кожного в незалежність. Доповнюйте.
Підтримувати ветеранські бізнеси: вчитися, вдягатися, замовляти меблі, відпочивати у військових.
Не забувати про переселенців: ходити на шаурму та каву до маріупольських, на піцу до харків’ян, їсти янтики у кримчан і так далі.
Вчитися взаємодіяти з ветеранами, з тими, хто втратив близьких, щоб підтримати й не травмувати.
Мати турнікети та кровоспинне, проходити навчання з домедичної допомоги хоча б раз на пів року.
Здавати кров. Наприклад, з «Агентами крові», які супроводять на всіх етапах від прийняття рішення до дня донації. Подякують і вручать відзнаки та ніштяки.
Знайти, де на районі сітки плести. Вони постійно необхідні військовим, особливо на зміну сезонів. Прийти раз на місяць на кілька годин — це вже допомога.
Стежити за Kyiv Animal Rescue Group: ставити лайк зворушливим історіям про врятованих котиків та лебедів. І закидати гривні на ремонт автівок рятувальників.
Записатися в бібліотеку, долучитися до літературного клубу, підписатися на сучасних письменників і поетів в соцмережах. Їм потрібні підтримка та увага.
Ніяких «поза політикою» — стежити, розбиратися в складних питаннях, мати позицію, виражати її.
Робити нудні дорослі справи: слідкувати за петиціями на сайті Київради. Підтримувати та поширювати дійсно важливі.
Донатити.
Не ігнорувати справи свого будинку, двору, районної спільноти. Долучатися до вирішення проблем за необхідності.
Скаржитися. Так, це нормальний інструмент впливу! Про ями, іржаві авто, інший безлад повідомляти куди слід, слідкувати за виконанням. Змушувати систему працювати.
Ввічливо та твердо вимагати дотримання закону про мову: отримувати послуги українською, привертати увагу до бізнесів, які відмовляються дотримуватися закону.
У Києві понад три десятки театрів. У театрів імені Лесі Українки та Франка проблем з глядачами нема. Відвідати хоча б три інших, скласти враження.
Знати нові назви вулиць й вміти доступно пояснити таксисту та бабусі в черзі, чому перейменування необхідне та на честь кого назвали.
Дякувати. Військовим та їхнім родинам, рятувальникам і медикам, лікаркам та вчителькам, бариста та бібліотекаркам. Подяка — величезна цінність.
Не створювати кумирів, але мати авторитети: серед військових, волонтерів, фахових спеціалістів, які розповідають про складні речі просто і зрозуміло.
Перестати знецінювати себе, знайти свої суперскіли. Нехай це приготування фірмового пирога чи вміння стояти дві хвилини в планці. Хвалити себе.
Берегти фізичне та ментальне здоров’я, бо хто попіклується про нас, як не ми самі? Наприклад, допомагати ботсаду — інвестувати у своє психічне здоров’я, працювати на свіжому повітрі, спілкуватися та чаювати з науковцями.
Підписатися на Вікенд — маленьке незалежне медіа, яке виживає завдяки вам, читачам незалежної країни.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Дракони та тістечка. 70 фактів про дружбу британців та українців;
Дипломатія брехні. Як росіяни вкладають та порушують угоди;
Українська сракоцентричність. Як народжувалася та виживала наша лайка;
