Кремлівські лідери воювали завжди. Але що ближче до могили, то дурнішими та агресивнішими вони ставали. Історик Олександр Вітолін нагадує про війни кремлівських старців.
Сто п’ять років тому піддані російського царя вийшли на демонстрацію з вимогою «Миру і хліба». Надії демонстрантів не справдились навіть після зречення царя, Тимчасовий уряд продовжив війну, а з хлібом ставало ще гірше. У результаті більшовикам завдяки агітації вдалося влаштувати переворот, який потім увійшов у історію як Велика жовтнева революція. Одним із перших декретів став «Декрет про мир». Колишні піддані були переконанні, що нарешті дійсно запанує мир.
Прихід до влади Володимира Леніна (Ульянова), який був автором Декрету про мир, спочатку тішив багатьох. Ленін був прихильником доктрини, що програш Російської імперії в Першій світовій війні — в інтересах революції. Але вже за три з половиною місяці нова Радянська Росія знову почала мобілізацію — тепер щоб повернути колишні провінції. Метою нової війни було проголошено звільнення трудящих всього світу від експлуататорського гніту. Така мета, на думку нових керівників Росії, дозволяла забути про мрії низів про мир.
Для українців прихід до влади Леніна на початку виглядав обнадійливо. Здавалося, Ленін як автор статті «Про право нації на самовизначення» мав швидко порозумітися з українськими соціалістами.
Спочатку все так і виглядало. 2 (15) листопада 1917 року одним з перших документів Ради Народних Комісарів стала Декларація прав народів Росії. Декларація проголошувала:
- Рівність і суверенність народів Росії.
- Право народів Росії на вільне самовизначення аж до відділення та утворення самостійних держав.
- Скасування всіх національних і національно-релігійних привілеїв і обмежень.
- Вільний розвиток національних меншин і етнографічних груп, які населяють територію Росії.
Крім Леніна, який був головою Ради Народних Комісарів, цю декларацію також підписав Народний комісар у справах національностей Йосиф Джугашвілі-Сталін.
У реальності вийшло інакше. За першої ж можливості Ленін почав війну з Українською Народною Республікою. Мрійник Винниченко з однодумцями так і не зрозуміли, з ким мають справу, і згаяли дорогоцінний час у намаганнях переконати агресора, що громадяни УНР поділяють ідеали російських революціонерів. Замріяність українських соціалістів вкупі з іншими факторами призвела до втрати державності.
У 1922-23 роках в Радянській Україні почалось масове вилучення зерна, що спричинило Голодомор. Вилучене зерно продавали за кордон, а отримані гроші часто йшли на пропаганду за кордоном. Таким чином смертю українських селян була оплачена спроба невдалої комуністичної революції в Німеччині в 1923 році.
Разом із перспективою всесвітньої революції повільно вмирав Ленін. Вмирав повільно, інсульт за інсультом. Перший минувся легко, після другого його частково паралізувало, але він ще продовжував диктувати свої думки. Лише третій інсульт змусив його відійти від справ. Але система політичного поклоніння була вже побудована так, що газети все одно щодня повідомляли про стан його здоров’я. Деякі дослідники переконанні, що навіть хворий Ленін мав таку політичну вагу, що Сталін його вирішив отруїти. За іншою версією Ленін помер не від отрути, а від наслідків сифілісу. А хворі на сифіліс часто страждають на психічні недуги, отже, доля мільйонів людей можливо опинилась в руках психічно хворої людини. До речі, племінниця Леніна наполягла, щоб багато записів щодо хвороби та смерті цього червоного вождя були закриті до 2024 року.
Про війни Сталіна, який замінив Леніна, написано багато. Зупинюся лише на тому, що оборона Царицина (з 1925 — Сталінград, з 1961 — Волгоград) в 1918 році зробила Сталіна в очах більшовиків рятівником революції. У тій обороні член Військової ради відзначився не як військовий мислитель, а як інтриган. Але Царицин встояв, і російські більшовики отримали необхідний їм хліб, без якого на лояльність мас розраховувати було неможливо.
Наступні лаври видатного військовика Сталін збирався здобути у Львові під час війни з Польщею. Сталін був упевнений, що українці та поляки зустрічатимуть Червону армію як визволителів. Рейди червоної кавалерії спочатку справді забезпечили швидке просування по фронтах, але відрив від тилів незабаром позначився на боєздатності наступаючих. Історики досі сперечаються, хто винен у поразці більшовиків — маршал Тухачевський чи Сталін?
З поразки Сталін не зробив висновків. А коли прийшов до влади, покладався на пропаганду та проводив чистки армії від воєнспеців, в яких бачив зрадників. До 22 червня 1941 року Сталін, як і двадцять років тому, вірив, що німецький народ мріє, коли його визволить Червона армія, і марив швидкою перемогою над німцями. Але сталось протилежне, і за фанатичну самовпевненість Сталіна радянський народ розплатився мільйонними жертвами.
Здобувши перемогу над Третім Рейхом, Сталін міг спокійно спочивати на лаврах переможця. Радянський народ був радий миру, а західний капіталістичний світ — тим більше. Після перемоги здоров’я дедалі частіше стало підводити 65-річного Сталіна. Після 1945-го він став працювати менше та більше проводити часу на дачі. Коли Сталіну виповнилось 70, його здоров’я ще погіршилося. При цьому він не довіряв лікарям, як колись не довіряв військовим спецам. Дослідники переконані, що така параноя пояснюється доволі просто — Сталін був причетний до вбивства більшовицьких діячів руками лікарів і занадто добре розумів, як легко стати їхньою жертвою.
Однак навіть перетворившись на хворого діда, Сталін мріяв про світову революцію. У 1950 році почалась Корейська війна, в якій брала активну участь радянська авіація. Нові реактивні МіГ-15 довгий час давали перевагу над американськими літаками. Корея, яка стала ареною протистояння супердержав, врешті розділилась на дві держави. Комуністичну Корею легко впізнати із космосу вночі за відсутністю світла.
Ще більше Сталіна цікавила соціалістична Югославія. Йосип Броз Тіто в роки Другої світової війни командував партизанським загоном і став лідером повоєнної Югославії. Він не дуже рахувався з зовнішньополітичним курсом Москви. Коли стало зрозуміло, що соціалістична Югославія не збирається поступатися суверенітетом, радянські пропагандисти записали Тіто в фашисти.
Сталін готував війну з югославськими «фашистами» і нарощував озброєння в Угорщині, Румунії, Болгарії. На югославських кордонах відбулося понад дві сотні збройних інцидентів. Схоже від війни югославських «фашистів» врятувала лише смерть Сталіна.
Сталін відмовився від рекомендації лікарів зменшити навантаження та більше відпочивати. Він був переконаний: варто показати свою слабкість, як одразу стане жертвою змови. Та водночас що гірше він почувався, то більше не довіряв лікарям. Це закінчилося справою лікарів, яка потягнула за собою кампанію антисемітизму. Спроба теракту проти радянського консульства в Тель-Авіві підштовхнула СРСР до розриву дипломатичних відносин з Ізраїлем.
І хоч після смерті Сталіна дипломатичні відносини були поновлені, Радянський Союз продовжив антиізраїльську політику. У 1970 році радянські літаки, які злетіли з єгипетського аеродрому, безславно програли повітряну битву ізраїльським пілотам. У результаті радянська авіація осоромилась, а ізраїльсько-єгипетське перемир’я стало більш напруженим.
За часів Брєжнєва радянські війська брали участь у збройних конфліктах у Лаосі, Ємені, В’єтнамі, Сирії, Мозамбіку, Камбоджі, Бангладеш, Анголі, Ефіопії, Лівані. Затопили кров’ю комуністичну Чехословаччину. Спробували помірятися силами з комуністичним Китаєм, оголосивши його маріонеткою імперіалістів. І все ж Брежнєв запам’ятався світу як маразматик з анекдотів, відповідальний за війну в Афганістані.
Власне до цього рішення важко хворого 73-річного Генерального секретаря заохотило найближче оточення: 71-річний міністр оборони Устінов, 70-річний міністр закордонних справ Громико, 74-річний секретар ЦК КПРС Пономарьов і важкохворий 65-річний голова КДБ СРСР Андропов.
У демократичних країнах похилий вік є символом досвіду. Але в Радянському Союзі такий солідний вік на вищих посадах означав повний відрив від реального життя та безмежну самовпевненість. Тому рішення будувати комунізм в ісламському світі було повністю на совісті кремлівських старців. А радянська машина опинилась у кризі: рядові громадяни хотіли миру і спокійного життя, а влада вміла тільки брехати про наймиролюбнішу державу та продовжувала воювати. Криза охоплювала все нові сфери життя, і врешті Радянський Союз самознищився.
Але зараз над світом постала його химера.
Читайте також: Дачі для особливих: за що їх полюбила радянська верхівка;
Наблизити перемогу: 6 справ для киянина;
Як це витримати: що радять кияни під час війни;
