Найкомфортніше місто у світі: чи є прірва між Віднем і Києвом

Стаття проілюстрована фотографіями, зробленими авторкою

Столицю Австрії Відень британське видання The Economist визнало найкомфортнішим містом для життя у 2022 році. Відень уже очолював цей рейтинг у 2018 та у 2019 роках.

Експерти The Economist оцінювали умови життя у 172 містах світу на основі понад 30 чинників, які згруповані у п’ять категорій: стабільність, охорона здоров’я, культура та навколишнє середовище, освіта та інфраструктура.

На жаль, через війну в Україні у цьогорічному рейтингу немає Києва. Останній раз Київ з’являвся у рейтингу у 2019 році, і тоді він посідав аж 117 сходинку.

І вимальовується хибна картина, на якій між Віднем і Києвом така прірва, наче її ніколи не подолати. Наче Київ — якесь забуте містечко в Еритреї. Та насправді все інакше. Тому Вікенд вирішив порівняти Відень і Київ за різними ключовими показниками та розповісти, де й що краще.

Ми трохи змінили позиції для порівняння, щоб зробити наш рейтинг наближенішим до життя пересічної людини. Ну і, звісно, це суб’єктивне порівняння.

Рівень злочинності

Порівнювати дві столиці за рівнем стабільності зараз видається недоречним, адже завдяки росіянам по Києву прилітають ракети, які руйнують будинки та життя. Але ми можемо порівняти міста за рівнем злочинності. Так, згідно з індексом Numbeo за 2022 рік Відень посідає 396 місце за цим показником, набравши 26,47 бала. Київ зараз на 218 сходинці та має аж 45,45 бала (рівень злочинності від 20 до 40 балів вважається низьким, а від 40 до 60 — помірним).

І такі показники виправдані: у Відні всюди встановлені камери відеоспостереження (навіть у громадському транспорті, тому точно знатимуть, якщо ти їдеш зайцем), а поліція реагує на порушення дуже швидко. Тільки-но повз тебе вночі промчала машина з гучною музикою — через кілька секунд за нею вже їхатимуть поліцейські.

До того ж тут усі справді дотримуються правил: носять маски у громадських місцях не на підборідді, завжди пропускають пішоходів навіть там, де немає пішохідних переходів тощо. Та й з власного досвіду можу сказати, що австрійці доволі неконфліктні, вони проситимуть вибачення навіть у тому випадку, якщо ви раптово вріжетеся в них у супермаркеті чи деінде.

Київ цим похизуватися поки що не може, але це насамперед проблема невдалої роботи правоохоронних органів і судової системи, що майже не працює, а не окремо взятого міста.

Тому тут бал віддаємо Відню.

Натисніть для збільшення

Громадський транспорт

Громадський транспорт — те, чим може пишатися Відень. Місцеві жителі говорять: аби жити у столиці Австрії взагалі авто не потрібно, адже всюди можна дістатися на громадському транспорті. Тут є метро, автобуси, трамваї та регіональні поїзди, які доставляють абсолютно в кожен куточок Відня.

Транспорт весь чистий, просторий та інклюзивний. У Відні є лише одна станція метро, на якій поки що немає ліфта. Коли автобус чи потяг під’їжджає, він трохи опускається на одну сторону, щоб люди на візках, з дітьми чи валізами могли спокійно потрапити до салону.

Також у місті зручна навігація, і навіть якщо потрібно міняти гілки на регіональних поїздах, тисячі вказівників не дадуть заблукати. На платформах є екрани, які вказують, коли прибуде наступний поїзд, і вони завжди прибувають вчасно.

Але й коштує це задоволення чимало. Так, квиток на одну поїздку у громадському транспорті коштує 2.40 євро (73 грн), а проїзний на тиждень — 17.10 євро (525 грн). Штраф за безквитковий проїзд у Відні — 100 євро. Нагадаємо, що у Києві вартість проїзду у маршрутці складає в середньому 10 грн, а у метро поки що 8 грн.

Звісно, роздовбані жовті маршрутки Києва явно програють. Але варто зазначити, що суто з естетичної точки зору метро у Києві виглядає набагато краще — кожна станція має своє оздоблення та виглядає як витвір мистецтва. У Відні метро — це просто метро, з сірими платформами, сірими стільчиками для очікування та сірими поїздами.

Але попри естетичність київського метро, бал за громадський транспорт все ж йде до Відня.

Інклюзивність

Я вже згадувала, весь громадський транспорт у Відні інклюзивний, з ліфтами, ескалаторами тощо. Що стосується інших місць, то пандусів тут майже немає, але майже немає й сходів. Усе побудовано таким чином, щоб на вході навіть не було порогів, всюди є тактильні плитки та велодоріжки.

У музеях і громадських місцях часто можна знайти аудіогіди для людей з вадами зору, а також гіди зі шрифтом Брайля, щоб забезпечити максимальний доступ до інформації.

У Києві ні громадський транспорт, ні громадські місця, ні заклади культури не можна назвати інклюзивними. Пандусів тут майже немає, тактильна плитка лежить де-не-де, а велодоріжки часто ведуть в нікуди.

Тому тут бал знову отримує Відень.

Чистота

Якщо оцінювати міста за якістю повітря, то відповідно до звітів за 2017-2021 роки Київ посідав 1243 місце (18.8 балів, що означає перевищення допустимого рівня забрудненості у 3-5 рази), а Відень займав 2693 сходинку (11.8 балів перевищення допустимого рівня забрудненості у 2-3 рази). Втім, ці рейтинги змінюються майже щодня, і іноді Київ опиняється навіть у десятці лідерів.

Тому поговоримо про чистоту в самих містах. Відень — доволі чисте місто, тут на кожному кроці є сміттєвий бак, у будинках — цілі кімнати для сміття з контейнерами для сортування.

Щоб тут сортувати сміття, не потрібно вимивати кожну баночку чи пакетик, як це доводиться робити в Україні при сортуванні. На вулицях, особливо на вихідних, часто валяються порожні пляшки на тротуарах, які доволі швидко прибирають.

У Києві знайти сміттєвий бак — це справжній квест, якщо ти знаходишся трохи далі від центру, та й ті баки, які ви знайдете, часто можуть бути переповненими, а сміття просто валятися поруч. Контейнери для сортування у Києві подекуди є, втім, складається враження, що вони більше для краси, ніж для корисної справи.

Тому бал за чистоту відправляється до Відня.

Бюрократія

Бюрократія — це, мабуть, найбільший біль Європи. Хоча українці скаржаться на те, що часто треба відстояти чергу за якоюсь довідкою, це все не зрівняється з європейським сервісом. У Відні замовити документи чи довідки онлайн просто неможливо, такого функціонала немає. Навіть щоб підняти ліміт на видачу готівки з карти, потрібно їхати до відділення.

Якщо треба отримати якийсь документ, зазвичай доводиться спочатку заповнити форму, тоді вам призначать зустріч (це може бути й за два-три тижні), прийти, зрозуміти, що попри призначений час перед вами черга з кільканадцяти людей. І лише після цих кіл пекла ви отримаєте довідку.

*^{Черга на отримання соцдопомоги для українців, Відень}*

Навіть із купівлею квитка для громадського транспорту та поповненням рахунку в телефоні можуть виникнути проблеми. Так, для цього є спеціальні додатки, але всі вони лише німецькою — немає навіть англійської мови.

Київ, який звик до електронних довідок, електронного банкінгу, електронних квитків і до замовлення майже будь-якої послуги онлайн, тут впевнено лідирує. Хоча у певних місцях зберігається бюрократичне пекло, але його значно менше, ніж у Відні.

Тому бал нарешті відходить українській столиці.

Оренда житла

Для оренди житла у Відні існує великий сайт Willhaben (щось типу місцевого OLX). Там є пропозиції як від власників житла, так і від рієлторів. Але орендувати житло через посередників дуже дорого. Коли знаходите оголошення, домовляєтеся про зустріч, вам показують квартиру, а потім рієлтору потрібно заплатити суму, яка дорівнює трьом місяцям оренди. Тобто за квартиру вартістю в 700 євро, ви сплатите за перший місяць, завдаток (може бути різним, частіше дорівнює двом місяця оренди) та ще додатково 2100 євро віддасте рієлтору.

Загалом тут не таке велике різноманіття пропозицій, як у Києві, та майже все здається без меблів або лише з однією кухнею. Якщо ж меблі є, багато хто пропонує їх додатково викупити за доволі великі суми — від 3 до 5 тисяч євро.

Багато квартир пропонують у старому житловому фонді, де неймовірно високі стелі та під’їзди, схожі на витвір мистецтва. До речі, додатково за гарний будинок гроші не беруть, як це люблять робити київські орендодавці.

Загалом, за 700-800 євро (близько 24 тисяч гривень) можна орендувати пристойну квартиру з новим ремонтом поряд з центром (ще й з меблями, якщо пощастить).

Угода, яку ви підписуєте з власником — тут не просто папірець. Якщо ви з’їдете раніше вказаного строку (частіше за все квартири тут здають на рік і три місяці), то завдаток не повернуть. Але є й зворотний бік медалі — виселити вас просто так орендодавець не може, навіть якщо ви кілька місяців не сплачуватимете за квартиру.

І ще тут не треба питати дозволу, якщо захочеться повісити картину чи поличку на стіну, пересунути меблі чи навіть перефарбувати стіни.

Окрема біда віденського житла — незрозуміла комуналка. Щомісяця платиш певну фіксовану суму. Якщо пощастить, у винайманій квартирі є старий договір з постачальниками послуг, тоді ця вартість невелика. Якщо доведеться укладати новий договір, вартість буде просто захмарною. Причому скільки насправді споживаєш води, електроенергії чи газу — невідомо. Про це дізнаєшся лише у кінці року, коли буде підрахунок. Якщо сплатив менше, треба доплачувати різницю; якщо сплатив більше, ці кошти повернуть, але після нових бюрократичних кіл пекла.

Київський ринок оренди житла справді жахає високими цінами й орендодавцями, які ставляться до орендарів так, наче не здають житло за гроші, а роблять величезну послугу. Тут орендар ніяк не захищений, його у будь-який момент можуть виселити та ще й не повернути завдаток. Плюси київського ринку оренди у великому різноманітті житла та в тому, що все здається з меблями. Але цього недостатньо, щоб відібрати бал за цей пункт у Відня, тому ще один йде до столиці Австрії.

Послуги

Зі сферою послуг у Відні справжня біда. І мова не лише про поганий банкінг чи індустрію краси. Тут все працює настільки повільно, що іноді починає сіпатися око. Кур’єри не доставляють посилки та звітують, що тебе не було вдома, коли ти там був. Навіть коли пред’явиш претензії на пошті, всім буде все одно.

Доставку з місцевих інтернет-магазинів можна чекати місяць, а оформити доставку товару зі звичайного магазину до квартири не можна, консультанти кажуть, що для цього треба замовляти онлайн.

Про дубовий і незручний банкінг ми вже говорили, та сама історія і з інтернетом — він тут дорогий та наче прийшов до нас із початку 2000-х. Памʼятаєте, як під’єднували інтернет сотнею дротів до телефонних коробочок? Тут і досі так роблять.

Індустрія краси наче відстає на 20 років. Це стосується і візажистів, і перукарів, і татуювальників, і майстрів манікюру. Усі послуги коштують чимало (близько 100 євро за манікюр з гель-лаком), але роблять їх халтурно. У салонах не запропонують каву, коктейль та приємну бесіду — вам зроблять процедуру за 20 хвилин і відправлять додому, все.

І найбільша проблема в тому, що все тут зачиняється о 18:00. Після цього часу не купиш продуктів, ліків. У неділю — вихідний, маркети працюють лише на вокзалах, та й то з доволі обмеженим асортиментом.

Київ, який ніколи не спить, а баночку горошку тут можна купити навіть о 4 ранку, — це нажахало б. А якби в Києві кур’єри не доставляли посилки та ще й ігнорували скарги — це був би скандал на весь фейсбук. Звісно, годі вже й казати, що вибір інтернет-провайдерів, які за 200 грн на місяць встановлять гігабітний інтернет, у Києві пристойний.

Тому у сфері послуг Київ чесно забирає свій бал, а Відню ще є чому повчитися.

Ресторани та бари

Порівнювати ресторани й кафе доволі складно. Адже в обох столицях їх велике різноманіття. Обслуговування теж буває різне, всюди трапляються й привітні офіціанти, і ті, хто воліє, аби ви скоріше пішли додому.

Якщо у Києві на кожному кроці є кав’ярня, то у Відні на кожному кроці готують кебаб. Причому навіть тоді, коли зачиняється все навколо.

От що вартує порівняння, так це місцеві бари. Барна культура у Відні майже не розвинена, тут пропонується по кілька коктейлів на вибір з не дуже дорогого алкоголю, але одна склянка такого коктейлю коштує близько 15 євро. А бари виглядають так, наче їх перемістили з початку нульових, та й асортимент відповідний.

У Києві барна культура на висоті: багато різних закладів, як готують як класичні, так і авторські коктейлі. Також із широким асортиментом алкоголю, від найдешевшого до найдорожчого віскі чи джину.

У цьому змаганні бал однозначно отримує столиця України.

Розваги та культура

Звісно, у Відні величезна концентрація музеїв, галерей, опер. Також є парки розваг з різноманітними атракціонами, громадські басейни, кінотеатри. Але, наприклад, ковзанок майже немає. Є одна ковзанка, який працює по кілька годин двічі на тиждень. Тоді як у Києві є ковзанки в багатьох ТЦ.

Також тут лише кілька місць, де можна зіграти у боулінг, більярд і покататися на картингу. У питанні розваг Київ таки лідирує, а культурна спадщина є як в Україні, так і в Австрії. Тому по балу отримують обидва міста.

Тож, підсумуємо: у Відня 6 балів, у Києва — 4. І це не така велика прірва, як може здатися. Так, Києву ще багато чого потрібно покращувати та змінювати, але проблеми є в будь-якому місті. А ми можемо зробити все для того, аби зробити Київ кращим і зручнішим для життя.