Одеса. Пам’ятник Катерині II в 1900—1920 роках, відновлений у 2007-му.
Як Катерина II будувала імперію та яке місце відводила українцям? Як протистояли повстанці та козаки? Що Катерина II змінила в Києві? Історик Олександр Вітолін розповідає, як імператриця псувала життя українцям.
Ліквідаторка Гетьманщини, руйнівниця Запорізької Січі та прихильниця кріпаччини перетворила Московщину на справжню Російську імперію. Імперські амбіції Катерини II були оплачені саме українцями. А от козаки неодноразово завдавали клопоту Катерині II.
Правління Катерини II почалося зі змови та вбивства її чоловіка Петра III. Схоже, принцесі з Німеччини тодішня Московщина добряче остогидла, якщо вона не схотіла жити в тіні чоловіка та вирішила докорінно все змінити. Тож, Петро III зійшов на престол у січні 1762 року, а вже в липні був підступно вбитий. Знаковим і анекдотичним став той факт, що Катерина II, яка шанувала Шекспіра, заборонила в російських театрах ставити «Гамлета», а її син і спадкоємець престолу Павло навіть побоявся дивитись «Гамлета» у віденському театрі під час поїздки до Австрії.
Одним із перших маніфестів Катерини II став дозвіл іноземцям селитися в Росії. Вони могли вʼїжджати до країни, оселятися де побажають. Представниця тогочасної європейської культури стала ліпити з Московщини справжню імперію за європейським взірцем. Імперія потребувала уніфікації порядків, законів, звичаїв. Усе, що відрізнялося, мало бути знищене. Але українці неодноразово ставали кісткою в горлі імператриці.
Не встигла Катерина II зайняти престол вбитого чоловіка, як у 1764 році підпоручик Василь Мирович — нащадок переяславського підполковника Федора Мировича, прибічника Івана Мазепи — ризикнув визволити з ув’язнення Івана VI. Той був жертвою попередніх палацових переворотів і знаходився під вартою з раннього дитинства. Але авантюра підпоручика Мировича виявилась невдалою: Івана VI вбили, а Мировича четвертували.
Тим часом смерть Петра III вирішив використати у власних інтересах козак Омелян Пугачов, який оголосив себе справжнім Петром III. Омелян Пугачов народився в станиці Зимовійській на Дону. Слідча комісія, що розслідувала повстання, в документах позначила Зимовійську станицю як «малоросійську»: «Місце, де сей ізверг на світ виник, є козача малоросійська Зімовійська станиця».
За царських часів тема повстанських рухів була мало досліджена, історики більше цікавилися династією Романових. У радянські часи тема повстань навпаки стала головною. Однак нові історики так само квапилися догодити владі та стали прославляти все російське, а видатним діячам приписувати російське коріння. Так Омелян Пугачов із роду Пагучів став «уральським», тобто російським козаком.
Українське коріння мав не лише Пугачов, а й присталі до нього отамани та низові козаки. Так, Ілецьке — містечко, підтримка якого на початковому етапі відіграла вирішальне значення — було засноване саме українськими переселенцями. А тисяча «малоросійських» козаків, які під командуванням генерала Бібікова мали розбити повстанців, під час походу повтікали або навіть приєдналися до повстанців. Історик Іонас Рознер відводив українцям визначальну роль у повстанні Пугачова. Однак радянські історики вирішили зробити з нього суто російський виступ.
По-своєму логічним кроком після придушення повстання стало знищення Запорізької Січі. Тоді козаки, бажаючи волі, вирушили на пошуки нових земель. У 1775 році в гирлі Дунаю та Дністра козаки зі згоди турецького султана заснували Задунайську Січ. У перший рік продовжити січові традиції подалося від 5 до 10 тисяч козаків, а до складу делегації до турецького султана увійшли представники сорока куренів. Задунайським козакам через складну геополітичну ситуацію доводилося переселятися знову й знову та засновувати Січ на новому місці. У 1779 році Катерина II уклала спеціальний договір з турецьким султаном, за яким він мав видати козаків, що погодяться на амністію, або переселити їх далі від Чорного моря. Розгром Січі трапився не так давно, тож скористатися амністією Катерини II вирішило небагато козаків.
У 1807 році імператору Олександру I вдалося спокусити частину козаків проголошенням Усть-Дунайського Буджацького війська. Звістка про «нову Січ» поширилася так швидко, що втікачі від кріпаччини рушили записуватися до «нової вольниці». Але солодка мрія швидко розсипалась. Імператор довів, що воля та Росія несумісні, Усть-Дунайське Буджацьке військо було ліквідоване.
Козаки, які залишились вірними турецькому султану, так само постали перед важким вибором. Необхідність придушувати антитурецькі повстання серед православних народів стала для них важким тягарем. Козаки, які прагнули волі, не хотіли виступати в ролі пригноблювачів. Як наслідок частина козаків під час чергової російсько-турецької війни піддалися на агітацію росіян і зрадили султана. Тому в 1828 році Задунайська Січ припинила існування.
Кияни теж відчули на собі імперські реформи: зміни 1785 року уніфікували систему управління міст Російській імперії. У Києві Магдебурзьке право поширювалося лише на Поділ, а Старе місто було під управлінням воєводи та губернатора. Після реформи мешканці Подолу втратили свої привілеї, але київська громада все-таки отримала сучаснішу систему управління.
Більшим лихом стало бажання Катерини II зробити з Києва суцільну фортецю. Поділ опинився під загрозою зникнення. Так імператриця вирішила після візиту до Києва, який тривав з 29 січня до 22 квітня 1787 року.
У Києві імператриця, звичайно, відвідала Лавру та Софію Київську, щедро обдарувала церкви й духовенство. Та запам’ятався візит не набожністю імператриці, а її звичкою грати в карти, дорогими феєрверками за 15 тисяч рублів, маскарадом і балом, щедрими подарунками для обраних і застіллям для простих людей з безплатними стравами та напоями. Катерина II грошей не рахувала, її візит тільки в Київ обійшовся в понад 200 тисяч рублів. З Києва імператриця рушила у подорож вниз по Дніпру на спеціально збудованих галерах.
Російські історики царської епохи підлабузницьки писали, що завдяки візиту імператриці в Києві стала розвиватися торгівля. Але історикам Києва відомо, що під час візиту Катерини II в місті одразу здорожчали оренда житла, харчі, які були значно дешевшими у порівнянні з рештою імперії, і навіть послуги візників.
Під час цього візиту Катерина II затвердила план Києва, згідно з яким місто мало розбудовуватись на пагорбах між Печерською фортецею та Старим містом. Печерськ і Старе місто мали з’єднати ретраншементи (військові укріплення), а Поділ з його дерев’яною забудовою планувалося знести. Мешканці Поділу мали б оселитися навколо фортеці, а на місці старих забудов з’явилися б великі «заміські» маєтки. У 1797 році новий указ дозволив мешканцям Подолу залишитися на місці, але рекомендував збільшити кількість кам’яних забудов.
Навіть російською мовою українці продовжували протистояти новим порядкам. Одним з таких голосів був голос Василя Капніста. Капніст віршував російською, сподіваючись розкрити очі російській еліті.
У 1780 році з’явилася його «Сатира первая и последняя», яка викривала порядки імперії. Далі Капніст написав «Оду на рабство» й «Оду на истребление в России звания раба Екатериною Второй». Маю попередити, що оди для сучасного читача написано доволі важко й до того ж алегорично. Тож пересічному читачу вони найімовірніше видаватимуться нудними. У комедії «Ябеда» Капніст виступив проти хабарництва в судах і, як вважають літературознавці, цей твір вплинув на творчість Гоголя.
Василь Капніст був не лише одним з перших російських літераторів, але й захисником українських прав. У 1787 році разом із групою однодумців розробив проєкт організації нового козацького війська. Але він був відхилений. Також із братами Капністами пов’язують спробу козаків у 1791-му домовитися про геополітичний союз із прусським королем, який би був спрямований проти Росії. Але й ці наміри провалились, і Російська імперія продовжила колонізаційну політику на українських землях. Результатом цієї політики стало возвеличення Катерини II та забуття борців за козацькі вільності. Але прагнення волі росіянам в українців викорінити так і не вдалося. І не вдасться!
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Калинове щастя: як кохав та боровся Олег Ольжич;
Пуща-Водиця: легендарний трамвай і ліс історій;
Батько Бандери: як вбивали та висилали членів відомої родини;
