Дачні байдикування, окупанти в Криму, пристрасть у Карпатах, романи в Одесі й багато-багато почуттів, сміливості та майстерності. Письменниця Ольга Карі склала список літнього читання — нашого, щирого, відвертого.
Літечко в Одесі
«Над Чорним морем»
Іван Нечуй-Левицький
Жили-були собі дві подруги, Саня і Надія. Обидві мріяли про освіту й служіння народу, обидві мали принципи й ставили собі високу планку в житті, обидві вирізнялися загостреним почуттям справедливості й життєвою наївністю. І от настає пишне літо, панянки вирушають на відпочинок до Одеси, де розігруються матримоніальні карти та руйнуються сподівання.
Це книга про вибір жінок, які насправді не мають вибору. Будьмо відверті: коли про фемінізм пише патріархальний дідич, який наче й за жіночу освіту, але тільки не ціною сімейного затишку та чоловічого комфорту, то в тексті проривається старосвітська пафосність про «жіноче призначення» та інша дичина. Жодній із героїнь автор не дав шансу на щастя. У Надю пристрасно закохується чорноокий балабол Селаброс. За Санею упадає дрібний шляхтич Комашко. Теж балабол, але з принципами, щоправда, від них лишається пшик, щойно дівчина каже: шлюб — це, звісно, добре, але хочу спершу отримати освіту. Отут і зажуривсь жених, зник з обрію на цілий тиждень — такі вони, поборники жіночої освіти. А от «поганці» у Нечуя — прекрасні, справді дотепні, живі, принадно-противні, як і життєві іронічні ситуації, в яких вони опиняються – чого тільки варті весілля з «векселями» або нічна приключка «з кукурудзою»! Розкішні описи Одеси, літніх дач, моря, пікніків і відпочинку, прогулянок на човнах і паркових променадів роблять книгу натхненним читанням в спекотний день в затишку зелених парків.
«Майстер корабля»
Юрій Яновський
Одеса, кіно, кохання, молодість, шурхіт хвиль і солоні краплі моря на шкірі. Дебютний роман Юрія Яновського став зразковим романтичним романом в українській літературі й однією з перлин «наших новаторських 20-х». Роман, який полонить не словом, а звуками, так собі уявні мемуари про реальних людей (чи не за кожним персонажем стоїть реальна людина, як-от Семенко, Довженко, Кричевський, сам Яновський). А ще це роман про Одесу, вона тут легко впізнавана навіть під крислатим капелюхом узагальненого приморського Міста. Роману часто закидають відсутність сюжету і те, що нам сьогоднішнім, хто не втаємничений в ті «закулісні драми», що відбувалися в житті юного Яновського та його друзів, приятелів, знайомих, уже не розпізнати алюзій на реальні події — надто давно це все відбувалося.
Тож про що ця книга? У місті над морем, на кінофабриці доля зводить молодих людей: тут редактор, режисер, балерина, матрос. Вони знімають фільм, авжеж, закохуються, пишуть листи, розповідають свої історії, тож перед нами романізована містифікована мемуаристика — чи було то насправді, чи то вже так чужі історії впліталися в чужі спогади, але хай там як — це книга про натхнення, про юність і розкішну Одесу чужої молодості, яка карбується в спогадах як місто поривань, сміливості, відчайдушності і моря сміливих мрій.
Дачні байдикування
«Артишоки»
Олена Пчілка
Блискуче іронічне оповідання, але разом із тим трохи меланхолійне, з присмаком пообідньої тиші в старому маєтку, бо це і справді історія про садибу, що переживає свій занепад — разом із своїми пожильцями.
Задля порятунку маєтку й задумали дідичі розкішний обід, на якому потенційного жениха для любої доньки мають вразити сердечним прийомом, смачним обідом та екзотичними артишоками — мовляв, не селюки в цій хаті живуть, а дуже навіть культурні люди.
Це смішне життєве оповідання, де в затінку старого садку квітнуть рожі й бур’яни, природа купається в спокої полуденної спеки, і читач немов чує подзенькування виделок і ножів, аромати обіду з їдальні і стишені розмови, що ведуться за столом. Як то кажуть, вайб дачних посиденьок, часу, що завмирає і не рушить з місця, пахощів квітників, нагрітих сонцем, довгих чаювань і обідніх смаколиків. А ви знаєте, як правильно їсти артишоки?
Пригоди в Карпатах
«Природа»
Ольга Кобилянська
Те, що стається в Карпатах, лишається в Карпатах — отак, здається, можна коротко переказати зміст оповідання, яке, свого часу спричинило справжній фурор серед цнотливих патріархів української літератури. Бо ж ти диви, жінка пише про секс без зобов’язань, про секс задля свого — нечувана нахабність, вульгарність і якась чортівня! — жіночого задоволення, бо просто хотіла, бо просто палала, жадала й робила те, що вважала за потрібне!
Оповідання після того, як авторка його написала, ще 13 років лежало у неї в шухляді. Так, звісно, ми читаємо цю чуттєву новелу задля тих майстерних описів природи, що лишень підкреслюють настрій головної героїні — оце важке небо, що чіпляється пузом грозових хмар за вершини гір, пахощі ялівцю й сосен і густі пахощі землі та високих луків, золоті тіні західного сонця… Ну і трошки заради високого й кріпкого гуцула, чорноволосого й палкого, мов ватра, що здіймається до неба! Але як ми й домовилися: те, що стається в Карпатах, лишається в Карпатах. Еге ж.
Крим — це Україна
«Над морем»
Леся Українка
Оповідання, написане 125 років тому, читається як про нас і для нас сьогоднішніх. Крим, на тоді «окупований» тими ж самими «відпочивальниками», бентежить головну героїню галасом, вульгарністю, пустопорожністю, що вони із собою принесли.
У цьому оповіданні-спогляданні головна героїня знайомиться з московською панночкою, яка чи не з першого слово заявляє: «Ах ваша протівная Ялта!», але примудряється урвати й тут свою дещицю розваг і веселощів, щоправда, під її нескінченні скарги на провінційність ялтинської Рив’єри. Панночку цікавлять кавалери й наряди, романи й веселощі, головна ж героїня прагне тиші, моря, споглядання, шелесту хвиль і гойдання човника. Вакаційні розваги — оркестри, танці, кавалери — не до душі їй, і в цих контрастах твориться сюжетна оповідь. За великим рахунком, в оповіданні нічого не відбувається, але разом із тим нам сьогоднішнім воно розповідає про Крим, кримських татар і «окупантів» все. Бо спочатку «Ах ваша протівная Ялта!», а через 125 років «так нє хочєцца уєзжать!..» А поки милуємося Кримом очима Лесі й чекаємо на перемогу.
Екзотичні пригоди
«З країни рижу та опію»
Софія Яблонська
Взагалі можна всі канікули збувати за читанням прекрасних оповідей Софії Яблонської про її дивовижні й сміливі мандри світом, як-от про її африканські подорожі «Чар Марока». У цій книзі Яблонська запрошує читача до Китаю 30-х років минулого століття. Пишучи свої тревел-нотатки для книги, Яблонська ще й намагалася фільмувати людей і простір, але віра китайців у те, що шайтан-машина в її руках (тобто, кінокамера) — то магічний апарат, що здатен зурочити «на хворобу, а то й на смерть» перетворює зйомки на справжній виклик.
Яблонська згадує, як їй довелося винайняти приміщення й акуратно фільмувати людей з вікна, розповідає про те, як стала залежною від опію, а ще — свідкою страти. Ця книга — блискучий жіночий тревелог, есей і споглядання, ще й створена в ті часи, коли соло-мандри молодої жінки були таким гучним викликом суспільству, що сам факт нечуваної зухвалості несподівано розчахував перед нею двері у широкий, бентежний світ.
«Екзотика і хитрощі, добірка української мандрівної прози»
Це вже третій том української малої прози від видавництва «Ще одну сторінку» — і це чергова цеглинка в скарбницю бібліотеки наших прекрасних авторів початку минулого століття.
Цінність збірки найперше в тому, що вона вщент розбиває віру в якусь непутящу провінційність української літератури, мовляв, сиділи ті мрійники про «загірну комуну» і носа далі своєї хати не потикали. Географія мандрів вражаюча: Сингапур, Цусіма, Сванетія, Дагестан, Туніс, Неаполь, Рига, Крим, Берлін, Азербайджан, Узбекистан: цілий струшений калейдоскоп країн і міст, людей і вражень від Наталі Романович-Ткаченко, Петра Лісового, Майка Йогансена, Олеся Досвітнього, Василя Вражливого. Однієї цієї книги стане на ціле літо захопливого читання.
Подих осені
«Меланхолійний бенкет осені»
Максим Рильський
Ідеальна книга для кінця серпня — вловлювати подих перших прохолодних київських днів в меланхолійній прозі Максима Рильського. Більшість оповідань справляють враження зацукрованих у часі спогадів «про ті дні» — коли все було безжурно, світло, радісно, мало більше передчуттів і сподівань, ніж протоптаних стежок у пам’яті.
Історія для читання в парку, де дерева вже струшують на коліна перше жовтаве листячко, а замість лате з льодом уже хочеться замовляти какао з зефірками. Але омаж мандрам Рильський теж робить — цікавезні спогади у розділі «Подорожі» — від мандрів Україною до екзотичного Ріо-де-Жанейро та Марселю, зустрічей із світовими класиками та бентежною екзотикою (досі ламаю голову, чому Рильський написав: «Артишоки — дрань!» Чи йому не смакувало?)
Сподобалася стаття? Подякуй редакції!
Читайте також: Путівник по урвищу і околицях. Як продаються вірші;
Книжки як Джейн Ейр: любов, маєтки, таємниці на горищі;
Таланти та злодійства. 8 книжок про темний бік письменництва;
