Перші й останні сплески мистецького життя, перші авангардні виставки в Києві, Одесі, Харкові, перші міські романи й перші українські фантасти, перші паростки національного мистецтва й перші поклоніння митців, знищених на Соловках. Ось книжки, разом з якими зазираємо в самісіньке серце такого важливого українського культурного життя 1920-х.
Авангардне мистецтво в Україні, 1910—1930. Пам’ять, за яку варто боротися
Мирослав Шкандрий
Чому Пікассо копняками прогнав зі своєї майстерні українського художника Володимира Татліна? Як Михайло Бойчук з учнями відроджували розорену й напівзруйновану Межигірську школу кераміки? Як сталося, що ціла плеяда українських митців, котрі народилися в Україні та ідентифікували свою приналежність до української нації, у світі знані як представники російського авангарду? Чому художники, які в часи УНР розбудовували блискучі й шановані в Європі мистецькі школи, згодом взялися малювати совєцькі антиукраїнські агітки і пропагандистські плакати?
На ці болючі запитання шукає відповіді автор книги. А заразом розповідає про світових зірок авангардного мистецтва, які народилися в Україні, надихалися українською культурою — від іконопису до гри на бандурі, робили перші творчі кроки в Києві, Херсоні, Одесі, Харкові. Але з приходом совка мусили тікати за кордон або совєцька влада користувалася митцем у своїх цілях, а тоді за найліпшої нагоди фізично знищувала його, заборонивши навіть згадувати ім’я.
Утім, книга докладно досліджує життєві й творчі шляхи Давида Бурлюка, Казимира Малевича, Михайла Бойчука, Олександра Архипенка, але їй трохи бракує жіночих імен, лише побіжно згадуються Соня Делоне, Олександра Екстер, Соня Левицька.
Історії українських митців. Олександра Екстер
Анна Лодигіна
Мистецькою мандрівкою у світ унікальної української мисткині й дизайнерки Олександри Екстер розпочинається книжкова серія під назвою «Історії українських митців» від видавництва Projector Publishing. Це книга-подорож життям і творчістю української художниці-авангардистки та дизайнерки Олександри Екстер, якій судилося пережити дві світові війни, не кажучи про революцію і повний крах усталеного і знаного світу.
Мисткиня народилася в Києві, і хоча за життя їй неодноразово доводилося змінювати місця проживання — чи то в мистецьких пошуках, чи то рятуючи життя — вона завжди тужила за рідним містом. «Це книжка про боротьбу і витривалість, про прагнення залишатися вірною собі попри обставини. Вона не лише розкриває творчість художниці, а й дає можливість побачити, який внесок вона зробила у світове мистецтво» — йдеться в анотації. Видання книги розкішне, з великою кількістю ілюстрацій, одна з тих книг, яку спершу купуєш собі, а потім трепетно передаєш онукам у спадок.
Дискурс модернізму в українській літературі
Соломія Павличко
Класика, яка нарешті повернулась до нас. Хоча книга Соломії Павличко вийшла першим друком понад три десятиліття тому, жодним словом вона не втратила гострої актуальності. Це літературно-мистецька подорож в часі, що не лише пояснює, як формувалася сучасна, модерна українська література, а глибоке занурюється в саму суть: чому ж ця література формувалась так довго, що і хто стояли тому на заваді, чому українські письменники так рішуче відкидали модерн, але тим самим творили його предтечі?
Це глобальна історія української літератури 20 століття — не перекази біографії, а вивчення процесу формування як митців, так і читачів, з урахуванням карколомних історичних подій, які зрештою виштовхнули на береги еміграції плеяду «письменників в екзилі». Саме вони поставили перед собою мету підкорити світову літературу, але дива не сталося. Науковиця аналізує причини поразки, сміливо називаючи бентежні хвороби української когорти митців-емігрантів, які врятувалися від совка, але виявилися зараженими або надмірною ідеалізацією літератури минулого, або комплексом меншовартості, або манією величі. Лише одиницям вдалося таки намацати пульс часу. Та й той вони втратили, щойно на горизонті намалювалися амбітні й сучасні поети Нью-Йоркської групи.
Отже, якщо вам здається, що «культура срачів» в творчому середовищі — то винятково сучасне явище, книга Соломії Павличко нагадує про усі бентежні «літературні срачі» українських письменників 20-то століття. І навіть підказує, звідки ростуть ноги цих нескінченних непорозумінь і пекельних «дискурсів».
Книга Марсіани на Хрещатику. Літературний Київ початку XX століття
Віра Агеєва
Одна з моїх улюблених книжок, під її обкладинкою ховається яскрава пульсуюча панорама багатого, цікавого, бентежного, амурного, іронічного, творчого життя покоління української культури початку 20 століття, яке вже на початку 30-х років було розтоптане, знищене, але все одно лишило по собі не випалену до ноги руїну, а землю із щедро посіяним зерном, яке проросло, пробилося до життя через кілька десятиліть.
Де пили каву і дещо до кави представники українського літературного й театрального бомонду, де у Києві збиралися аспанфуи, спіралісти й таємнича теософська дев’ятка, хто створив найкращий і найперший міський роман із Києвом в ролі головного персонажа, кому літературна слава допомогла врятуватися від обшуку в обмін на один вальс? Ця книга — жива й об’ємна ілюстрація до наукового тексту Соломії Павличко, бо згадані нею постаті уже в книзі Віри Агеєвої набувають рис звичайних і надзвичайних людей, які творили, бешкетували, кохали і кохалися, а головне — жили.
Збірки видавництва Темпора «Моя кар’єра. Жіноча проза 20-х років», «Молодість. Любовна проза 20-х років», «Шляхи під сонцем. Репортаж 20-х років», «Беладонна. Любовний роман 20-х років», «Постріл на сходах. Детектив 20-х років»
Мабуть, це один з найповніших циклів антологій української літератури періоду 1920-х років: загалом це 14 книг. Тут і перша українська наукова фантастика, і перші детективи, і феміністичні романи, і блискучі репортажі, і любовна та еротична проза Володимира Винниченка, Майка Йогансена, Марії Галич, Варвари Чередниченко, Петра Голоти, Дмитра Бузька, Ґео Шкурупія.
Чимало імен у цьому циклі досі невідомі широкому загалу читачів, але вони точно варті уваги, як і їхні твори, бо вони надзвичайно цікаві і сучасні навіть по упливі цілого століття. Часом навіть здається, що писали вони не для свого покоління, крізь час і простір вони взорували на нас.
Українська інтеліґенція на Соловках. Недостріляні
Семен Підгайний
Болісна книга про початок кінця. Книга про те, чим завершився блискучий період розквіту української культури початку 20 століття. Власне, перші представники української інтелігенції «помандрували» до радянських таборів ще задовго до того, як Сталін створив ГУЛАГ — тюрем і казематів колишній російській імперії ніколи не бракувало. Книга про те, чим і як закінчили більшість українських митців — блискучих письменників, науковців, художників, академіків, скульпторів, літературознавців, церковних осіб, навіть чиновників та партійних діячів.
Семен Підгайний, відомий публіцист, історик і діяч української діаспори фіксує свої спогади про соловецькі табори й умови, в яких доживали дуже короткого віку ті, хто наважилися повірити в мару «комуністичної зірки». Усі імена та прізвища, які подає автор, — реальні, і ті, як пише автор, що «не значаться в історії», так і ті, які «значаться»: Євген Шабліовський, Степан Рудницький, Микола Зеров, Павло Филипович, Євген Плужник, Лесь Курбас, Микола Куліш, Олекса Слісаренко, Клим Поліщук, Ґео Шкурупій, Антін Крушельницький — з усіма ними доля ненадовго звела автора на Соловках.
Сподобалася стаття? Подякуй редакції!
Читайте також: Олександра Екстер: між Пікассо, театром та українською вишивкою;
Зазирнути у шпаринку. Таємниці українських письменників;
Скульптор для міленіалів: 10 фактів про Олександра Архипенка;
