Зима в Києві буває різною: дощі та ожеледь, снігопади, коли на них уже не очікуєш, чергування тепла та холоду. І, звісно, містяни рідко бувають задоволені своєю зимою. Але бувало, що зима дивувала киян більше, ніж зазвичай. В історії міста були зими зі снігом і морозами та без них. Вікенд згадує найцікавіші зимові рекорди та людей, що спостерігали за погодою у столиці.
Уже понад 200 років, з 1812-го, у Києві ведуть регулярні метеорологічні спостереження. Їхнім ініціатором став викладач гімназії Максим Федорович Берлінський. Уродженець села Нова Слобода Путивльського повіту Курського намісництва (тепер Сумська область) Берлінський (1764—1848) у 1786 р. закінчив Києво-Могилянську академію, потім два роки навчався в Санкт-Петербурзькій вчительській гімназії. Після повернення до Києва отримав місце викладача географії, натуральної та громадянської історії у Головному народному училищі на Подолі, яке в 1809 р. перетворили на Київську першу гімназію та перевели у Кловський палац на Печерську.
Дослідник київської старовини Максим Берлінський по праву вважається першим київським археологом, він також займався дослідженнями в галузі ботаніки, мінералогії, метеорології та інших наук. Серед його історичних робіт — «Історія міста Києва від заснування його до теперішнього часу», що побачила світ у скороченому варіанті у 1820 р. та в повному обсязі — у 1991-му. Матеріали метеоспостережень Берлінського згодом використовували інші науковці та академіки.
Відомості про більш ранні зимово-весняні природні катаклізми, що траплялися в Києві, збереглися в описах мандрівників і літописців.
1111 р., 11 лютого — «вогненний стовп встав над Печерським монастирем і все небо осявало блискавками, гуркотів грім; спочатку стовп став над трапезною так, що її даху не було видно, потім завис над церквою».
1211 р., 12 березня — «був землетрус, у Києві хиталися церкви».
1303 р. — «зима була мʼяка та без снігу, врожай потім великий був».
1619 р. — «на Вознесіння Господнє випав великий сніг, від чого в багатьох місцях люди та коні замерзли».
1643 р. — «16 листопада сніг такий великий випав за одну добу, що було по грудях коневі; зима тривала до 3 квітня».
1668 р. — «у квітні, розпочавшись від самої зими, без перерви, ніч у ніч були заморозки, а коли прийшов червень, то знову десь невпинно день у день, аж до вересня».
1679 р. — «навесні впав величезний сніг, настали незвичні морози».
1781 р. — «у травні випав сніг».
1789 р. — «зима тривала до 20 квітня».
Генерал-лейтенант Патрік Гордон, «служивий іноземець», шотландець за походженням, який займався в Києві зміцненням кріпосних споруд, у своєму щоденнику за 1684—1685 рр. записав: «…9 листопада. Чорторий так сильно замерз, що по ньому ходили коні. …1 грудня. Дніпро замерз, але біля Києва не можна було ще ходити льодом, попри те, що біля Межигірського монастиря вже кілька днів тому ходили. … 2 квітня. Річка в деяких місцях розкрилася. …7 квітня. Річка очистилася від льоду».
Доктор медицини Йоганн Лерхе, який приїхав до Києва для вжиття заходів у звʼязку з епідемією морової виразки (чуми), що охопила місто в 1770—1771 рр., зазначав: «Протягом усієї осені, до самого Різдва Христового, погода була суха, ясна та приємна; на полях була ще зелень. У січні настали великі морози, що тривали й у лютому. Цього місяця 22-го числа був сильний мороз, що сягав 25 градусів. 8 січня Дніпро замерз, а 1 квітня розкрився».
Здавалося б — все, зима відступила, але не було. Лерхе продовжує свою розповідь: «З боку Дніпра Київ представляє чудову картину; безліч церков, що вінчають височини, роблять ландшафт цей чарівним. Майже при кожному будинку знаходиться сад із вишнями, сливами та горіховими деревами. 18 квітня почали дерева цвісти; але за три дні випав сніг, який дуже багато пошкодив».
Запамʼяталося Йоганну Лерхе й літо 1771-го: «Тут часто трапляються громові грози; особливо надзвичайно сильна та жахлива була о другій годині дня 22 червня, без дощу та майже при ясному небі. Чотири рази лунали страшні гуркоти грому; при другому ударі блискавка спрямувалася до губернаторського будинку в Печерській фортеці. У цей час начальник губернії сидів за столом. Блискавка вдарила в трубу, розбила її та пошкодила грубку, розколола кілька крокв на покрівлі, потім через слухове віконце пролетіла в їдальню, запалила шпалери на стіні та розкидала посуд на столі. Цей промінь блискавки, у вигляді вогняної кулі, завбільшки в кулак, лопнув посередині зали з великим тріском на частини. Одна іскра попрямувала до сусідньої кімнати, розірвала в кутку шпалери, вилетіла на подвірʼя, роздробила на найменші частини рушницю біля вартового, що стояв під вікном біля дверей підвалу, не завдавши йому жодної шкоди; і особи, що сиділи за обіднім столом, відбулися при цьому випадку одним тільки страхом. Шпалери, що загорілися, були незабаром залиті водою».
У 1852 р. київський громадянський губернатор І.І.Фундуклей видав капітальну працю у трьох частинах під назвою «Статистичний опис Київської губернії». У розділі про клімат на Київщині, зокрема, говорилося: «Найбільш снігові зими були в 1789, 1799, 1805, 1820 та останнім часом у 1845 р. За нерівністю місць та рихлості ґрунту в м. Києві та околицях надто рясні сніги завжди бувають причиною сильних повеней, обвалів і різних ушкоджень. Особливо руйнівні наслідки надали снігу зими 1845 р. Але частіше буває нестача снігу, в інші зими майже не буває санної їзди». Протягом 1844 р. сніг у Києві випадав 47 днів: у січні — 13, лютому — 10, березні — 7, квітні — 2, жовтні — 1, листопаді — 5 та у грудні — 9 днів.
Микола Закревський у книзі «Опис Києва» (1868) у хроніці подій помістив: «1853 р. З природних явищ зауважимо таке: лютого 14 дня, о 3 годині пополудні, була сильна буря, яка зірвала з гаків кілька воріт, повалила подекуди паркани та розбила віконницями безліч стекол на вікнах, а на церкві св. Архангела Михайла, що на Кожумʼяках, зірвала вітром хрест. У Плоській частині до 10 березня затопило Дніпром 50 будинків; вода у Дніпрі піднялася на 2 аршини 6 вершків (170 см. — В. К.). 12 березня, о 3 годині пополудні, промайнула з блискавкою громова хмара; гуркіт ударів був досить сильний. Це була найраніша гроза».
У травні 1855 р. у Києві створили метеорологічну обсерваторію при університеті св. Володимира, у 1900-му — при політехнічному інституті. Згодом відкрили метеостанції на Батиєвій і Багринових горах, на схилах Дніпра та ВДНГ, у Ботанічному саду, Жулянах, Святошині, Пущі-Водиці та інших місцях. У 1980 р. у видавництві Гідрометеоздат (Ленінград) вийшла монографія «Клімат Києва», присвячена святкуванню 1500-річчя міста.
З результатів багаторічних спостережень метеорологи зробили конкретні висновки. Перші заморозки зазвичай бувають у Києві 16 жовтня, але найраніший відзначений 20 вересня 1921 р. Зима в місті триває в середньому 120 днів. Перехід середньої добової температури навесні через 0 градусів приймається за закінчення зими — це буває у 20-х числах березня. Тривалість зимового періоду коливається від 55 днів, як це було в 1913-1914 рр.., до 139 днів в 1908-1909 рр..
У зимові місяці у Києві опади випадають у середньому 62 дні. За багаторічними спостереженнями, сніговий покрив утворюється 16 грудня, але 1919 р. це сталося 31 жовтня, а 1899-го — лише 22 лютого. В окремі теплі зими його взагалі не було. Найранішою датою руйнування снігового покриву є 3 лютого 1894 р., а найпізнішою — 12 квітня 1896 р. У зиму 1906—1907 рр. сніг лежав 193 дні й лише 77 днів — у 1901—1902 роках.
У календарні зимові місяці спостерігався широкий діапазон температур повітря: від 30 градусів морозу 31 грудня 1895 р. — до 13 градусів тепла 2 грудня 1961 р., від 30,8 градуса морозу 6 січня 1935 р. — до 9,4 градуса тепла в той же день 1975 р., від 32 градусів морозу 9 лютого 1929 р. — до 11,8 градуса тепла 16 лютого 1957 р.
Сильні снігопади останніх десятиліть створювали великі труднощі для міського господарства й автотранспорту. Серед них снігопад 1—3 листопада 1966 р., коли у Києві та Київській обл. випало 24-49 мм опадів, снігопад 25-26 лютого 1968-го, що дав за 24 години 27 мм снігу, а також снігопад 17-18 січня 1970-го, протягом якого за 26 з половиною годин випало 48 мм опадів.
«Почесне» місце зайняв в історії київський снігопад 22—23 березня 2013 р., який приніс 50 мм опадів, що, як заявив директор Укргідрометцентру М.І.Кульбіда, є місячною нормою. Цим був побитий добовий рекорд 100-річної давності. Його результатом став транспортний колапс і перенесення на понеділок 25 березня вихідного дня для киян, які не повʼязані по роботі безпосередньо з міським господарством. Тому що 40 млн тонн снігу, що випав на Київ, — це забагато для зимових втіх.
Зробила сюрприз і зима 2019/2020. Вона здивувала городян незвичайною теплотою та практично повною відсутністю снігу. Уже в березні метеорологи підсумували, що справжня, метеорологічна зима у Києві так і не розпочалася — це сталося вперше за 140 років офіційних погодних спостережень.
Сподобалася стаття? Подякуй редакції!
Читайте также: Детище Городецкого: Дом актера в караимской кенассе;
Автомобильные страсти: первые ДТП, такси и запреты в Киеве;
С паяльниками и наградами: как киевские школьники занимаются радиотехникой;
Було — стало: тест про київські перейменування;
Дубинка, копейка, ведомости: какие газеты читал старый Киев;
