Київ — місто кіносили: голлівудські тренди чи наші шедеври?

^{Фото: Алла Яцун}

Справжній київський кіноман має відвідати Музей кіно, написати рецензію та вигукнути: «А наші теж молодці». А щоб додати вигуку впевненості, історик Олександр Вітолін зібрав для нас добірку знятих у Києві фільмів. На думку автора, вони не поступаються голлівудським.

Присяжні в справі проти Бейліса

Почати варто з «Дванадцяти розгніваних чоловіків» Сідні Люмета. Камерна напівдетективна — напівсудова психологічна драма тривалістю 96 хвилин номінувалась на Оскар у 1958 році за найкращий фільм, найкращий адаптований сценарій і найкращу режисуру. Тоді стрічка поступилася «Мосту через річку Квай». Творцям фільму більше пощастило з кінопреміями за океаном у Британії, Німеччині, Японії.

Те, що для Сідні Люмета було талановитою кіноп’єсою, для Києва вже стало історією. У 1913 році Йосип Сойфер зняв фільм «Таємниці Києва, або Процес Бейліса». А за чотири роки режисер Микола Брешко-Брешковський створив власну документальну версію на цю ж тему. Нагадаємо, що під час знаменитого процесу проти Бейліса в Києві критики наголошували: до присяжних відібрали малоосвічених людей. Серед них не було жодного студента чи викладача. Це підтверджувало зацікавленість влади в упередженості присяжних. По закінченню процесу готувалися погроми. Але шестеро присяжних визнали Бейліса невинним, привід для погрому було ліквідовано.

Післявоєнний комічний дует

Ебботт (Бад Ебботт) та Кастелло (Лу Костелло) мало відомі в Україні. А в США цей комічний дует пам’ятають досі. Артисти стояли у джерел американського телебачення, їхні імена прикрашають голлівудську алею слави. Фільм «Ебботт і Кастелло зустрічають Франкенштейна» — одна з улюбленіших стрічок Квентіна Тарантіно.

Пік слави акторів прийшовся на роки Другої Світової війни. Вступ у війну американці «відзначили» кінотрилогією: «Рядові», «На флоті» та «У польоті». Героями стала парочка веселих персонажів, яких зіграли Еббот та Кастелло. До речі, пісня «Бугі Вугі» з фільму «Рядові» була безумовним хітом тієї епохи.

Український радянський комічний дует також сформувався в роки війни. І з їхнього доробку не варто виділяти якийсь окремий фільм. Юрій Тимошенко та Юхим Березін гастролювали в складі ансамблю для фронту, коли вигадали дует кухаря та лазника. А після війни приміряли нові образи — Тарапуньки й Штепселя. І цей дует зробив їх зірками радянського масштабу. Штепсель і Тарапунька знімалися на студії Довженко та Мосфільмі. Їхні фільми-концерти супроводжували музичні номери у виконанні Юлії Пашковської — дружини Юрія Тимошенка. Кияни, мабуть, пам’ятають її пісню «Київські вогні».

Кіно про сильних жінок

Сучасний кінематограф активно використовує тему сильних незалежних жінок. Такі жінки в американському кіно з’являлись з тридцятих років. Хтось згадує Вів’єн Лі в ролі Скарлетт О’Хари. Але, якщо бути чесними, то часто жінки сварять Скарлетт і обожнюють Ретта Батлера у виконанні Кларка Гейбла. Тож для когось «Звіяні вітром» — про сильну жінку, а для когось — про неймовірного чоловіка.

Більш феміністичним став фільм «Ребро Адама». Він не отримав «Оскара», але акторський дует Кетрін Хепберн і Спенсера Трейсі зарекомендував себе так, що невдовзі акторів запросили знятися в наступній стрічці про сильну жінку — картині «Пет і Майк». Мабуть, сьогодні критики розкритикували б «Ребро Адама» за надмірну сексуальність виконавиці головної ролі та за хепі-енд.

Тема фемінізму мала власне втілення і в радянському кіно. Щоправда, її просувала партія, а не продюсери. Та й драматурги підходили до неї формально. Кіновтілення п’єси «Фараони» розповідає, що якось жінки почали поводитися як чоловіки та що з цього вийшло. Звісно, сьогоднішнього глядача така фантазія не дуже вразить. Старше покоління готове дивитися кіновиставу не за витонченість драми, а за гру Миколи Яковченка.

Красуні та розумниці

Любовна лінія завжди цікава глядачам. Фільм «Забавне личко» з Одрі Гепберн доводив, що жінка — це не просто красива лялька, але й інтелектуалка. Картина закінчується, як годиться, ніжним поцілунком і романтичною піснею. Фільм без успіху номінувався на «Оскар» за кращу операторську роботу, декорації, костюми та сценарій. Але запам’ятався завдяки Одрі Хепберн у ролі не просто красуні, а ще й розумахи.

У радянському кіно такою розумахою стала Надія Рум’янцева. Її гра в «Королеві бензоколонки» виділила фільм серед купи виробничих драм, які так любили знімати в Радянському Союзі. Зараз стрічка стала кінолегендою, а тоді зайняла п’яте місце в прокаті, зібравши 15 000 000 карбованців. Картину подивилося 34,3 мільйона глядачів. Киянам подобається вдивлятися в «Королеву бензоколонки» та вгадувати сцени, зняті в Києві, Білій Церкві та на трасі Київ-Харків.

Розповіді про геніїв

Фільм «Амадей» режисера Мілоша Формана не тільки розповів про справжні та вигадані трагедії в житті Моцарта. Наповнена драматизмом стрічка зібрала стільки нагород, що для розповіді про них довелося б писати окрему статтю. Звісно, шанувальники незадоволені байопіком про вигаданого Моцарта, але фільм все одно потрапив до списку 100 найкращих американських фільмів.

Не менш легендарним і міфічним було життя Михайла Врубеля: коханки, богемні посиденьки, борги, шедеври, написані, щоб розплатитись за борги, нові борги. І драми: відмова у розписі Володимирського собору, натомість виконання звичайних оздоблювальних робіт, смерть сина Савви, важкі наслідки сифілісу, божевілля чи репутація божевільного. Звичайно, кияни не забули легендарного художника і присвятили його пам’яті фільм «Етюди про Врубеля».

Травматичне кіно

«Суцільнометалева оболонка» зібрала чимало нагород на різноманітних кінофестивалях. Хоча Оскар за найкращий адаптований сценарій Стенлі Кубрику не дали, картина не стала від цього менш легендарною. Фільм розтягли на цитати та меми, згодом навіть стали пародіювати. Однак дивитися стрічку треба обережно: від частого перегляду в глядача може сформуватися посттравматичний синдром. Найголовніше, на мою думку: хоча «Суцільнометалева оболонка» знімалася як антивоєнна агітка, вона підняла планку драми для всіх фільмів про армію і війну.

Дії «Кисневого голоду» також відбуваються в армії. Але фільм розповідає не про війну, а про дідівщину та про людські характери. Проте фільм заслуговує на те, щоб його порівнювали з «Суцільнометалевою оболонкою». «Кисневий голод» брав участь у Венеційському кінофестивалі, де був відзначений за операторську роботу. І знову ж таки будьте обережні: частий перегляд цього фільму також може викликати посттравматичний стрес.