В’ялені помідори в домашніх умовах: вишукана Італія з українським присмаком

В’ялені помідори, що приїжджають до України з Італії в гламурних баночках, — задоволення не з найдешевших. Вміст банки закінчується швидко і залишає спогади про те, як було непристойно соковито та яскраво пікантно. Це сумна сторона. Є і радісна: в’ялені помідори можна приготувати вдома. І ми розкажемо як.

Існує думка, що найкращий результат можна отримати лише від томатів, вирощених на півдні Апеннінського півострова фермерами-красунчиками, дозрілими під жарким італійським сонцем, приправленим легким морським бризом. Сперечатися не будемо, лише зауважимо, що помідори з півдня України дадуть такий вау-ефект, що ви забудете про батьківщину рецепта.

Отже, спочатку — на ринок. Потрібні справжні томати, що вільно росли під гарячим південним сонцем. Томати, просочені духом свободи, міцні, як українська воля. Обираємо найкращі, але пам’ятаємо, що розмір в цьому випадку має значення — і віддаємо перевагу маленьким плодам. Власне, чим менші, тим краще.

До помідорів варто взяти букет базиліку, що пахне степом, і головку часнику — такого лютого, що нечиста сила на поріг не ступить. Можна прихопити гострого перцю з незламним характером запорізьких козаків. І сіль. А, ще ж олію обов’язково — в якій сонце плескається, золотисту, з одеських ланів.

Інгредієнти:

південні помідори;
олія;
сухі трави: розмарин, тим’ян, орегано, кріп, петрушка та інші до смаку;
опціонально — печериці, бальзамічний оцет;
базилік;
часник;
сіль.

Готувати в’ялені помідори в домашніх умовах нескладно. Потрібні терпіння й час.

Томати миємо, даємо просохнути або витираємо кожен рушником — лагідно, ніжно, дбайливо. Залежно від розміру розрізаємо на 2-4 частини, викладаємо на деко або піддон електросушарки для овочів і фруктів. Якщо є натхнення, можна ложкою видалити насіння (для прискорення процесу сушки), але це необов’язково.

Присипаємо сіллю та сухими травами й починаємо сушити. Варіанти є. Якщо стоїть спека, можна прикрити томати марлею та поставити на вулицю — у затінок, бажано на невеликий протяг. Якщо гратися в натуралістів бажання немає, користуйтеся послугами духовки: температура 60-70 градусів, дверцята треба прочинити (між шафою та дверима можна вставити паличку для суші, вона буде тримати необхідну щілину). Третій варіант, власне, електросушарка.

Процес буде нешвидким. Залежно від того, наскільки соковиті томати купите, знадобиться 10-20 годин (на вулиці піде кілька днів). Зручно розбивати на кілька частин. Готовими можна вважати помідори, які будуть візуально та на доторк сухими, але при спробі поламати не будуть розсипатися на крихту або ділитися на частини, а будуть гнутися.

Далі треба підготувати стерильні банки, розкласти в них помідори, пересипаючи травами, свіжим базиліком, нарізаним часником, сіллю, додаючи бальзамічний оцет, а після цього залити олією. Якщо є бажання, можна в банки додати сушені печериці — вони потребують менше часу, тому їх можна викласти на деко десь посередині процесу в’ялення томатів.

В оригіналі олію, звісно, необхідно брати оливкову, втім, і соняшникова в цьому рецепті смакує непогано. Обирати варто рафіновану, без яскраво вираженого аромату.

Важливе питання — зберігання. Взагалі такі помідори ідеальні для споживання одразу після приготування: зробив, заправив, насолоджуєшся. Можна заморочитися й тим, щоб заховати кілька порцій їстівних скарбів на зиму. Перший варіант — стерильна банка та верхня поличка холодильника. Кілька місяців добре просушені помідори стоять там без проблем. Другий варіант — стерильна банка та олія, що кипить: заливаємо, закриваємо щільно кришкою, загортаємо в ковдру, залишаємо на добу, переставляємо на зберігання в прохолодну комору або підвал.