Повернені шедеври: міста та пам’ятки, які відбудували заново

Гданськ

Російські війська знищують наші міста та культурні пам’ятки. Як будемо відновлювати та чим привабимо туристів після перемоги? Історик Олександр Вітолін нагадує про досвід такої відбудови інших країн.

Мальборк — відбудова для ЮНЕСКО

Спочатку Мальброк був Марієнбургом. У 1274 році тевтонський орден почав будівництво замку на прусських землях, де згодом розташувалася ставка великого магістра ордену. Зі зміцненням могутності ордену розростався замок. Поступово його площа збільшилася до 210 тисяч квадратних метрів, а населення — до трьох тисяч мешканців. У 1410 році польсько-литовсько-українська армія розбила Тевтонський орден у битві під Грюнвальдом. У ході бойових дій місто Мальброк було спустошене й зруйноване. Тільки замок витримав осаду. Але поразка тевтонів під Грюнвальдом поклала край могутності ордену, згодом замок довелося продати. Кілька століть він змінював правителів, поки знову не став прусським. У 1816 році створили Раду реконструкції замку.

Розпочалася реконструкція, яка викликала великі суперечки. Мальовничий замок з великою історією привертав увагу, зокрема й імператорської родини. Тому для нових реконструкцій уряд не шкодував грошей. У 1900 році замок відреставрували, також перебудували інтер’єри. Перебудови тривали навіть після поразки німців у Першій світовій війні — у 1919 році в замку знесли деякі внутрішні стіни. Реконструкція тривала майже весь міжвоєнний період. Нацисти оцінили готику Марієнбургу, і замок став місцем паломництва гітлерʼюгенду та Союзу німецьких дівчат. На завершальному етапі Другої світової війни замок Марієнбург зруйнувала під час наступу Червона Армія.

По закінченню війни німцям довелося нести колективну відповідальність за злочини Третього рейху. Пруссія відійшла до складу Польщі. Прусським німцям довелося покинути свої домівки, тисячі загинули під час переселення. У 1950 році замок потрапив в управління польського Міністерства культури й національної спадщини. Напівзруйнований замок думали знести, але згодом вирішили зберегти, відновити й навіть створили комітет з реконструкції. У 1959 році через пожежу рештки замку зазнали нової руйнації. І все ж у 1961 році в замку почав працювати музей, а згодом почалися реставраційні роботи.

Реставрація тривала десятиліттями (і по суті триває й по сьогодні). Місцями доводилося відбудовувати навіть з фундаменту. Результатом довголітньої перебудови стало включення замку в 1997 році до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Хоча впродовж століть замок зазнав багато руйнацій, реставрували справжні руїни, це не завадило створити з нього пам’ятку міжнародного масштабу. Тож сьогодні Марієнбург, який тепер вже став Мальброком, — це місце паломництва тисяч туристів.

Гданськ — сімдесятирічна відбудова

Варшава стала символом повоєнної відбудови Польщі, але мешканці Гданська доклали до відбудови свого міста набагато більше зусиль. Коли Червона армія зайняла місто, історичний центр був на 90% зруйнований. Реконструкція зайняла 70 років.

Оскільки в перші повоєнні роки перевага у фінансуванні була за Варшавою, то суворий морський клімат ще кілька років руйнував те, що вціліло після війни. Через великі масштаби руйнувань ідентичній відбудові підлягали лише костели, ратуша, зброярня, двір Артуса, міські ворота й будинки, зведені в 19 столітті. Історичні пам’ятки, пов’язані з німецькою культурою, поляки вирішили не реставрувати. Це не викликало дискусій, бо гданські німці, як і прусські, були змушені покинути Польщу.

Житлові будинки в історичному центрі й передмісті мали бути зведені заново, але з урахуванням монументальності та в єдиному архітектурному ансамблі. У 1948 році Гданськ отримав фінансування, достатнє для початку реконструкції (але тільки для початку). Нестача фахових спеціалістів й особливості соціалістичної економіки позначилися на результатах: частину будинків довелося знести, а в нових за бажання можна розгледіти квапливу стилізацію старовини.

Готична цегла зі зруйнованих будинків стала головним ресурсом для відбудови. У цьому повоєнна відбудова Гданська нагадує історію Хрещатика. Найкраще відбудували вулицю Маріацьку. Її відбудова тривала до шістдесятих. Саме тоді були закінчені головні роботи. Але наступні забудови здійснювались в тому самому стилі, що дозволило добитися перетворення міста на один великий архітектурний ансамбль, що, певно, й приваблює туристів. Міська влада та мешканці докладають усіх зусиль, щоб Гданськ зберігав обличчя й залишався улюбленим містом туристів.

Капелльбрюке — реставрація швейцарської якості

Швейцарська Люцерна збудована на березі озера, тож мости є важливою частиною її інфраструктури. Найстаріший критий дерев’яний міст в Європі з’єднує правий і лівий берег Люцерни.

Міст Капелльбрюке став символом міста та принадою для туристів. Назва моста означає «міст до каплиці». Назву він отримав на честь каплиці Святого Петра. Спочатку довжина мосту становила 270 метрів, але через зміну берегової лінії зменшилась до 204,7 метра. У 17 столітті міст оздобили дерев’яними панелями з релігійними сюжетами й пояснювальними написами.

Оздоблення відбувалось за коштом депутатів міської ради, адже кожен благодійник отримував право залишити на дерев’яній панелі свій герб. Розписаних дерев’яних панелей спочатку було 158, але протягом століть девʼять розписів було втрачено.

18 серпня 1993 року унікальний дерев’яний міст, найстаріший в Європі, майже повністю знищила пожежа. Вважають, що причиною міг стати недопалок. Швейцарці не змирилися з втратою пам’ятки та виділили на реконструкцію 3,4 мільйона швейцарських франки. Дерев’яну конструкцію вдалось відновити доволі швидко, й 14 квітня 1994 року міст до каплиці знову відкрили. Відновити розписані дерев’яні панелі було набагато складніше, реставраторам вдалося повністю поновити лише 30 розписів. Однак швейцарці добилися найголовнішого: їхній міст, попри пожежу, продовжує вважатися найстарішим в Європі та приваблювати туристів.